Оргія. Леся Українка

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ римське, та змилив у слові.

      А н т е й.

      Як ти від мене досі не навчився не помилятись так, то в новій школі ще більше буде помилок таких.

      Але не знаю, що ти там придбаєш, крім помилок. В поезії латинській і я ж тобі, здається, показав усе, що тільки варт було пізнати.

      Не думаю, щоб ритори в тій школі тобі могли подати щось нового, бо я їх знаю. Думаю, що ти вже міг би їх учити.

      Х і л о н.

      Сам я певен, що там учителі ні в чім не можуть зрівнятися з тобою. Все ж я мушу до їх піти.

      А н т е й.

      Що змушує тебе?

      Х і л о н.

      Учителю, зоставшись при тобі, я став би долею тобі подібний.

      А н т е й.

      Чому ж та доля так тебе лякає?

      Хіба вже я остатній між співцями?

      Х і л о н.

      Не між співцями, ні…

      А н т е й.

      Але між людьми?

      Х і л о н.

      Я не кажу – остатній, але ж правда, що ти в громаді не займаєш місця, належного твоєму талану.

      А н т е й.

      А ти ж якого маєш запобігти, коли скінчиш ту школу Мецената?

      Х і л о н.

      Я можу стати ритором в тій школі, а згодом в академії де-небудь.

      Або поїду в Рим. Там дуже добре ведеться вихованцям Мецената, бо рід його там досі має силу, як повелось від Августа часів.

      Та поки що, то я й тепер, ще учнем, вступити можу в хор панегіристів самого Мецената.

      А н т е й (схоплюється обурений).

      Ти? Ти вступиш у хор панегіристів? В тую зграю запроданців, злочинців проти хисту?

      О, краще б ти навіки занімів, позбувся рук, оглух, ніж так упасти!

      І се був мій найкращий ученик!…

      Пауза.

      Х і л о н.

      Учителю, прийми ж мою подяку…

      (Подає Антеєві гроші, добувши з калитки).

      А н т е й (відштовхує його руку).

      Геть! Я тебе нічого не навчив!

      Іди з очей!

      Хілон, похнюпившись, виходить.

      Г е р м і о н а.

      Даремне ти, Антею, не взяв від нього грошей. В нього батько сто раз від нас багатший. Сяк чи так, а се ж твоя заслуженина.

      А н т е й.

      Мамо! нічого я не заслужив, крім ганьби!

      Г е р м і о н а.

      Немає за що ганити тебе, хіба за те, що ти свій заробіток пускаєш так на вітер. Справді, сину, ми зійдемо на пролетарський хліб.

      Чи буде ж добре, як твоя родина просити піде пайки дармової до тих римлян, що ти так ненавидиш?

      А н т е й.

      Ще маєм хліба власного доволі.

      Не прогнівляй богів.

      Г е р м і о н а.

      На все їх воля…

      Запевне, так хотілось Афродіті, щоб я замість багатої невістки дочку рабині-танцівниці мала прийняти в дім…

      А н т е й.

      Ще не кінець докорам?

      Г е р м і о н а.

      Се не докори, сину, тільки правда.

      Чи ти ж не дав на викуп за Нерісу всю спадщину по батьку СКАЧАТЬ