Енеїда. Іван Петрович Котляревський

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ і пару чобіток,

      Сорочку і каптан з китайки,

      І шапку, пояс з каламайки,

      І чорний шовковий платок.

      Як одяглись, то ізійшлися,

      З собою стали розмовлять;

      Наїлися і принялися,

      Щоб по-вчорашньому гулять.

      Дідона ж тяжко сподобала

      Енея так, що і не знала,

      Де дітися і що робить;

      Точила всякії баляси

      І підпускала разні ляси,

      Енею тілько б угодить.

      Дідона виглядала грище,

      Еней щоб веселіший був,

      І щоб вертівся з нею ближче,

      І лиха щоб свого забув:

      Собі очиці зав'язала

      І у панаса грати стала,

      Енея б тілько уловить;

      Еней же зараз догадався,

      Коли Дідони терся, м'явся,

      Її щоб тілько вдовольнить.

      Тут всяку всячину іграли,

      Хто як і в віщо захотів;

      Тут інші журавля скакали,

      А хто од дудочки потів,

      І в хрещика, і в горюдуба,

      Не раз доходило до чуба,

      Як загулялися в джгута;

      В хлюста, в пари, в візка іграли

      І дамки по столу совали;

      Чорт мав порожнього кута.

      Щодень було у них похмілля,

      Пилась горілка, як вода;

      Щодень бенкети, мов весілля,

      Всі п'яні, хоть посуньсь куда.

      Енеєві так, як болячці

      Або лихій осінній трясці,

      Годила пані всякий день.

      Були троянці п'яні, ситі,

      Кругом обуті і обшиті,

      Хоть голі прибрели, як пень.

      Троянці добре там курили,

      Дали приманку всім жінкам,

      По вечерницям всі ходили,

      Просвітку не було дівкам.

      Та й сам Еней-сподар і паню

      Підмовив паритися в баню…

      Уже ж було не без гріха!

      Бо страх вона його любила,

      Аж розум ввесь свій погубила,

      А, бачся, не була плоха.

      От так Еней жив у Дідони,

      Забув і в Рим щоб мандровать.

      Тут не боявся і Юнони, устився все бенкетовать;

      Дідону мав він мов за жінку,

      Убивши добру в неї грінку,

      Мутив як на селі москаль!

      Бо — хрін його не взяв — моторний,

      Ласкавий, гарний, і проворний,

      І гострий, як на бритві сталь.

      Еней з Дідоною возились,

      Як з оселедцем сірий кіт;

      Ганяли, бігали, казились,

      Аж лився деколи і піт.

      Дідона ж мала раз роботу,

      Як з ним побігла на охоту,

      Та грім загнав їх в темний льох…

      Лихий їх зна, що там робили,

      Було не видно з-за могили,

      В льоху ж сиділи тілько вдвох.

      Не так-то робиться все хутко,

      Як швидко оком ізмигнеш;

      Або як казку кажеш прудко,

      Пером в папері як писнеш.

      Еней в гостях прожив немало, —

      Що з голови його пропало,

      Куди його Зевес послав.

      Він годів зо два там просидів,

      А мабуть би, і більш пронидів,

      Якби СКАЧАТЬ