Енеїда. Іван Петрович Котляревський

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ пані благородна!

      Не дай загинуть головам,

      Будь милостива, будь незлобна,

      Еней спасибі скаже сам.

      Чи бачиш, як ми обідрались!

      Убрання, постоли порвались,

      Охляли, ніби в дощ щеня!

      Кожухи, свити погубили

      І з голоду в кулак трубили,

      Така нам лучилась пеня".

      Дідона гірко заридала

      І з білого свого лиця

      Платочком сльози обтирала:

      "Коли б, — сказала, — молодця

      Енея вашого злапала,

      Уже б тогді весела стала,

      Тогді великдень був би нам!"

      Тут плюсь — Еней як будто з неба:

      "Ось, ось де я, коли вам треба!

      Дідоні поклонюся сам".

      Потім, з Дідоною обнявшись,

      Поцілувались гарно в смак;

      За рученьки біленькі взявшись,

      Балакали то сяк, то так.

      Пішли к Дідоні до господи

      Через великі переходи,

      Ввійшли в світлицю та й на піл,

      Пили на радощах сивуху

      І їли сім'яну макуху,

      Покіль кликнули їх за стіл.

      Тут їли рознії потрави,

      І все з полив'яних мисок,

      І самі гарнії приправи

      З нових кленових тарілок:

      Свинячу голову до хріну

      І локшину на переміну,

      Потім з підлевою індик;

      На закуску куліш і кашу,

      Лемішку, зубци, путрю, квашу

      І з маком медовий шулик.

      І кубками пили слив'янку,

      Мед, пиво, брагу, сирівець,

      Горілку просту і калганку,

      Куривсь для духу яловець.

      Бандура горлиці бриньчала,

      Сопілка зуба затинала,

      А дудка грала по балках;

      Санжарівки на скрипці грали,

      Кругом дівчата танцьовали

      В дробушках, в чоботах, в світках.

      Сестру Дідона мала Ганну,

      Насправжки дівку хоть куди,

      Проворну, чепурну і гарну;

      Приходила і ся сюди

      В червоній юпочці баєвій,

      В запасці гарній фаналевій,

      В стьонжках, в намисті і в ковтках;

      Тут танцьовала викрутасом

      І пред Енеєм вихилясом

      Під дудку била третяка.

      Еней і сам так розходився,

      Як на аркані жеребець,

      Що трохи не увередився,

      Пішовши з Гандзею в танець.

      В обох підківки забряжчали,

      Жижки од танців задрижали,

      Вистрибовавши гоцака.

      Еней, матню в кулак прибравши

      І не до соли примовлявши,

      Садив крутенько гайдука.

      А послі танців варенухи

      По філіжанці піднесли,

      І молодиці-цокотухи

      Тут баляндраси понесли;

      Дідона кріпко заюрила,

      Горщок з вареною розбила,

      До дуру всі тогді пили.

      Ввесь день весело прогуляли

      І п'яні спати полягали;

      Енея ж ледве повели.

      Еней на ніч забрався спати,

      Зарився в просо, там і ліг;

      А хто хотів, побрів до хати,

      А СКАЧАТЬ