Безталанна. Іван Карпенко-Карий

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ Чого ж чiпляється, мов скажена собака?

      Дем'ян. Годi! Харитон! Давай по чарцi! Я бачив, там у тебе щось з-за пазухи виглядало.

      Харитон. Пiдождем.

      Дем'ян. Ну, так я спiвать почну. (Спiва).

      Светить мєсяць,

      Светить ясний,

      Просвiщається заря…

      Хлопцi перебивають.

      Дехто. Ну її, це давня. Ти гуртової затинай.

      Дем'ян. Ну, давай гуртової.

      Ой гиля, гиля,

      Гусоньки, на став,

      Добривечiр, дiвчино,

      Бо я ще й не спав.

      Ой боже, боже,

      Який я вдався:

      Брiв я через рiченьку

      Та й не вмивався.

      Ой вернуся я

      Та й умиюся,

      На свою дiвчиноньку

      Та й надивлюся.

      Ой не вертайся

      I не вмивайся -

      Єсть у мене криниченька

      Пiд перелазом,

      Умиємось, серденько,

      Обоє разом.

      Як хор спiва, входять музики, сiдають наперед кону i лагодяться. Хор замовк; з послiднiм акордом пiснi грають козака, танцюють. Через яку хвилю кричать: "Старшина!", "Нi, Онисько!". "Тiкаймо!".

      Явдоха. Ой боже мiй, що ж це буде?

      Голос пiд вiкном: "Ач, який гармидер пiдняли! Це тим, що не велено збираться? Зараз менi розходьтесь, бо запишу у протокола, то будете знать…"

      Всi один по одному виходять. Чуть голоси: "На той бiк?", "Ходiм мерщiй!", "Додому!", "А ти куди?".

      Явдоха. Я казала, що ви менi бiду накличете! Ох лихо! Ще оштрапують! Чули — кричав, що протокола якогось напишуть! Треба побiгти упросить, щоб не казав старшинi, вiн на могорич здасться! (Хутко виходить).

      Тим часом усi пiшли, остались тiлько Гнат, Софiя й Варка.

      ЯВА V

      Софiя, Варка й Гнат.

      Софiя (до Гната). Прощай! (Iде за хазяйкою).

      Гнат. Та й я за тобою.

      Варка (його придержує). Стривай!

      Гнат. Чого тобi?

      Варка. За що ж ти кидаєш мене?

      Гнат. Не бiгай за всiма разом! Любиш одного, до одного й горнися. А то, як у тiй пiснi спiвають: "Я з тобою вечiр стою, на iнчого важу".

      Варка. За ким же я, окрiм тебе, упадаю?

      Гнат. Хлопцi бачили, як ти пiд сiном, обнявшись з Омельком, стояла.

      Варка. Бодай вони так бачили своїх батькiв, як вони бачили мене з Омельком…

      Гнат. Дем'ян тобi у вiчi скаже…

      Варка. А як i справдi пожартувала з Омельком, то хiба це великий грiх?

      Гнат. Я так жартувать не вмiю. Пусти, не держи мене!

      Варка. I ти ж з другими жартуєш — я не сердюсь, а як я пожартувала…

      Гнат. Ну, то й жартуй! Така вже в тебе вдача, так тебе злiпили: ти не для одного, ти для всiх!

      Варка. I тобi не грiх i не сором таку неправду говорить? Невже ж ти мене покинеш, справдi?

      Гнат. Парубкiв доволi СКАЧАТЬ