Безталанна. Іван Карпенко-Карий

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ >Безталанна

      Драма в 5 дiях

      Дієві люде

      Iван — старий чоловiк, москаль.

      Софiя — його дочка, молода дiвчина.

      Ганна — удова.

      Гнат — її син, парубок.

      Варка — дiвчина.

      Параска — дiвчина.

      1-а, 2-а дiвчата

      Омелько, Дем'ян, Степан — парубки.

      Явдоха — хазяйка на вечорницях.

      1-й, 2-й старости.

      Парубки, дiвчата i музики.

      ДIЯ ПЕРША

      Хата Явдохи.

      ЯВА I

      Входять Гнат i Дем'ян.

      Гнат. Через що ж то вечерницi забороняють?

      Дем'ян. Хiба ти не знаєш?

      Гнат. Не знаю, я тiлько що з города приїхав.

      Дем'ян. Вчора сiно у Вороного згорiло, а вiн скаржився старшинi, що, каже, парубки заходять з дiвчатами пiд сiно, курять цигарки, i сiно вони, виходить, пiдпалили.

      Гнат. I видумає старий чорт пiвтора людського! Хто ж то бачив, що парубки з дiвчатами пiд сiном стоять, та ще й цигарки курять?

      Дем'ян. Та це правда. Я сам бачив у тон вечiр, як случилась пожежа, Омелька i Варку пiд сiном Вороного.

      Гнат. Варку?! З Омельком?!

      Дем'ян. Еге.

      Гнат. Та ти сам бачив, своїми очима?

      Дем'ян. Своїми очима бачив.

      Гнат. Варку?

      Дем'ян. Варку.

      Гнат. З Омельком?

      Дем'ян. З Омельком.

      Гнат. Нi, то тобi так здалося…

      Дем'ян. Що ж то у мене куряча слiпота, чи як? Або не знаю я Варки и Омелька? Стояли, кажу тобi, ще й обнявшись, а як мене побачили, розiйшлися. Чудний! Думаєш, як ти до неї залицявся, то вона вже нi до кого бiльше не притулиться? Ого! Тебе ж не було, вона заскучала, а Омелько розважав! Ха-ха-ха!

      Гнат. Не смiйся! Не дратуй мене, бо так i тьопну!

      Дем'ян. Тю! Чого ж ти на мене сердишся? Сердься на Варку, а менi подякуй.

      Гнат. Ходiм.

      Дем'ян. Куди?

      Гнат. Ти куди хочеш, а я додому.

      Дем'ян. Не вигадуй бiси батька зна чого! Скоро зiйдуться хлопцi й дiвчата.

      Гнат. Я не можу бачить ту прокляту фойду, я її тут буду бить, аж пiр'я летiтиме!

      Дем'ян. То й дурний будеш? Пристань до першої дiвчини — цим гiрше уразиш Варку, нiж тим, що поб'єш. Хiба мало дiвчат? Та перша Софiя — далеко краща за твою Варку; придивись — як паняночка… I нi з ким не знається.

      Гнат. Вона така недоторка: раньше всiх додому йде i все соромиться чогось.

      Дем'ян. Тим вона й недоторка така, що тебе любить.

      Гнат. А ти ж почiм знаєш?

      Дем'ян. Та вже знаю… Вчора Софiя приходила до моєї сестри, батько її хоче вiддать у городi замiж за якогось шевця. Вона розказувала про це сестрi… а я пiдслухав, — каже: я люблю, сестро, Гната i так, як на смерть, не хочу їхать у город.

      Гнат. Та брешеш!

      Дем'ян. Побий мене бог, правда! Я, брат, i сам хотiв до неї примоститься, та як почув, що тебе любить, охота одпала.

      Гнат. А вона ж сьогодня буде тут?

      Дем'ян. Безпремiнно, зайде попрощаться.

      ЯВА II

      Входять Явдоха i Варка.

      Явдоха. Е, шкода, хлопцi, сьогодня вечерниць у мене не буде! Старшина наказав, щоб не приймала вас, бо оштрапують. Все через сiно Вороного: кажуть, що ви пiдпалили.

      Варка. Я вже прийшла, щоб i кужеля свого взять! Гнате, ви б пошукали на тiм боцi, чи не прийме нас хто!

      Гнат. Пошли Омелька, нехай вiн пошукає задля тебе.

      Варка. Що ти кажеш?

      Гнат. Та те ж саме й кажу.

      Варка. Уже знову хтось набрехав?

      Гнат. СКАЧАТЬ