Не судилось. Михайло Старицький

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ поступовувавсь…

      Михайло. Як? Що на вулицю ходжу? Так ти навiть проти єднання з народом? Небезпешно, значить, з ним знатись, споучати його, хоч би етнографiї ради…

      Павло. Яка там етнографiя! Чого лукавиш? Спiднички тягнуть… Ти ж менi недарма живописав якусь Катрю поетичними кольорами!

      Михайло. Не ждав я, щоб ти мене за бидло вважав!

      Павло. Не за бидло… а тiльки я добре знаю вашi ледачi нерви: отак вразить яке-небудь свiже личико — ви зараз i ну упадати, залицятись — така вже ваша вдача… Панича ж порива поезiя, примха, а дiвча молоде, дивись, — i пiдбите навiки.

      Михайло. Тiльки подлячi ледаща здатнi на те! Павло, не зневажай мене; я б себе сам зненавидiв, коли б таку думку мав!

      Павло. Вiрно: навмисно ти паскудства не зробиш; але, запалившись, стратиш розум в загарi…[23].

      Михайло. Нiколи в свiтi! Будь я проклят всiма, хто менi дорогий!

      Павло. Дай боже! Але все [ж] краще не грай з вогнем, не дратуй нi своїх, нi чужих нервiв… щоб, бува, несподiвано не закiнчити своєї справи мерзотою…

      Михайло (ображено). Значить, я на мерзоту здатний? З доброю шаною ти на мене дивишся! Спасибi!!

      Павло (тисне руку Михайлу). Не сердься, друже: я тебе люблю за твоє серце чуле та добре; але воно й надто м'яке. Для того-то й кажу: стережись!

      Вихід VI

      Тi ж i Аннушка.

      Аннушка (вбiга). Павло Платонович! Гдьо ви? (Побачивши Михайла). Ах, як я спужалась!

      Михайло. А ви не пужайтесь, щоб, бува, вави не було.

      Аннушка. Надсмєшники!

      Павло. Чого там мене треба?

      Аннушка. В барине тiк. Просють, щоб сю минуту прийшли.

      Михайло. Що се ти вигадала «тiк»?

      Аннушка. Звьосно: галава балить.

      Павло. А! Не люблю я з цими слабими панiями возжатись!

      Аннушка. Просють очiнно, штоб зараз, пущай безпрiмьонно.

      Павло (з досадою). Та пiду вже! (Iде).

      Михайло. Не ламай, будь ласка, хоч при менi язика по-собачому!

      Аннушка. Я не виноватая, што мiньо по-благородному грамотi вивчено. З мiньо так требують… Ви мене вчiть (манiриться), то я вже буду як слiд, по-мужичому, коли вам хочеться…

      Михайло. Хочеться? Цигане, цигане, якої ти вiри? А якої тобi треба?

      Аннушка. На вас не догодиш.

      Михайло. А ти лучче i не догоджай всякому.

      Аннушка. Не всякому, а вам тольки. (Наближається, заграє). Забули?

      Михайло. Ну, про мене i далi посунеш: минулося! Мене нудить од таких лакузованих перевертнiв.

      Аннушка (образилась). Куди ж нам? Певно, з мужичкою якою знюхались! (Iде). Посмотримо!!

      Михайло. От, освiта лакейська яких покручiв робить! З якого боку не глянь — паскудство. Але й Павло крайнiй песимiст! У всякiй мализнi бачить злочинства! Та так же й жити не можна?.. Пiти ще СКАЧАТЬ