Не судилось. Михайло Старицький
Чтение книги онлайн.

Читать онлайн книгу Не судилось - Михайло Старицький страница 3

СКАЧАТЬ Петрiвна. Vous еtes trор rudе, vоus mеmе![16].

      Михайло. Нi, мамо; Зiнька, як собака, лiзе у вiчi; до паскудства розбещена!

      Анна Петрiвна. Что за выражения? Зiнька! Паскудство!

      Бєлохвостов. Зiнька? С'еst joli![17].

      Михайло. Нехай буде й по-модньому — Зiзi, хоч, на мене, вона бiльше пiдходить до зiнського щеняти; але ви придивiться краще, що це за перекрутень? З неї вийде моральна калiка!

      Бєлохвостов. С'еst trор fогt![18]. Милый, резвый ребенок, не больше!

      Анна Петрiвна (до Михайла). Оставь, пожалуйста! Ты доведешь меня до мигрени.

      Зiзi проходить здаля.

      Зизи, Зизи! Ступай сюда!

      Зiзi пiдходить з опущеними очима.

      Анна Петрiвна. Что это ты творишь, дрянь? Чтобы я еще от вашего братца выговоры получала?

      Бєлохвостов. Ах, mа соusinе[19], не обижайте моей крошечки! Ко мне, Зизюк, под мою защиту! Дядя в обиду не даст!

      Зiзi (пiдбiгає до Бєлохвостова, плаксивим голосом). Она сама… воображает много! Через… зтого урода достается только.

      Анна Петрiвна. Они меня cговорились уморить! Я слабонервная, чувствительная — и вечно какие-либо дрязги! У меня голова не выдержит, — чувствую, что сейчас начнется тик… Недоставало еще, чтобы из-за вас (до Жозефiни) я слегла в постель! С пустяками в глаза лезет… Там, в Швейцарии, коров доила, а здесь обижается, если ребенок что-нибудь скажет.

      Жозефiна сумна; Зiзi пересмiюється з Бєлохвостовим i йдуть далi.

      Михайло. Ne vous chagrinez pas![20].

      Анна Петрiвна. Пожалуйста, без трагедий! Скажешь Павлу, чтобы сейчас пришел ко мне: у меня тик. Я такая слабонервная, чувствительная… (Виходить).

      Михайло пiдходить до Жозефiни й потiша її, проводячи по дорозi.

      Павло (за вiкном). Ну, тепер — годi! Рушайте додому! Спасибi за увагу й слухнянiсть!

      Вихід IV

      Пашка i Михайло.

      З школи виходять дiти з книжками, кунштуками[21]; жарти i смiх стиха. Позаду кiлька дорослих. Наостанцi Пашка.

      Старшi. Ну, не пустуйте! Це вам не вулиця, а панський садок!

      Пашка входить i озирається кругом.

      Михайло (повернувся назад). Бiдна оця Жозефiна! Поневiряється на чужинi, без язика, без мови. Всяке аж сiкається принизити, осмiяти; а заступитись нема кому. I все ото гонить бiднiсть та доля щербата! А матiр яка немилосердна, жорстока! Гидко й здумати! (Зуздрiв Пашку й хутко пiдходить). А! Здрастуй, Пашко! I ти сюди прийшла? Яким способом? (Подає руку).

      Пашка. А вчитись до школи.

      Михайло. Хiба?

      Пашка. Авжеж! Думаєте — стара?

      Михайло. Куди там! А тiльки здивувало мене, що ти нiчого перше не казала, а це здумала.

      Пашка. А що ж? Захотiлось вивчитись на гулянках читати, щоб i самiй можна було бавитись отими книжечками, що ви приносили: такi занятнi та втiшнi!

      Михайло. Добре, добре єси задумала. I вивчишся?

      Пашка. А чому ж нi? Аби хiть.

      Михайло. СКАЧАТЬ



<p>16</p>

Ви самi надто суворi! (франц.)

<p>17</p>

Чудово! (франц.)

<p>18</p>

Це занадто! (франц.)

<p>19</p>

Моя кузино (франц.)

<p>20</p>

Не сумуйте! (франц.)

<p>21</p>

Кунштуки — малюнки. Тут — абетка з кольоровими малюнками