Лісова пісня. Леся Українка
Чтение книги онлайн.
Читать онлайн книгу Лісова пісня - Леся Українка страница 7
Название: Лісова пісня
Автор: Леся Українка
Издательство: Public Domain
Жанр: Зарубежная классика
isbn:
isbn:
І снилися мені все білі сни:
на сріблі сяли ясні самоцвіти,
стелилися незнані трави, квіти,
блискучі, білі… Тихі, ніжні зорі
спадали з неба – білі, непрозорі —
і клалися в намети… Біло, чисто
попід наметами. Ясне намисто
з кришталю грає і ряхтить усюди…
Я спала. Дихали так вільно груди.
По білих снах рожевії гадки
легенькі гаптували мережки,
і мрії ткались золото-блакитні,
спокійні, тихі, не такі, як літні…
Лукаш (заслухавшись)
Як ти говориш…
Мавка
Чи тобі так добре?
Лукаш потакує головою.
Твоя сопілка має кращу мову.
Заграй мені, а я поколишуся.
Мавка сплітає довге віття на березі, сідає в нього й гойдається тихо, мов у колисці. Лукаш грає соло мелодії № 6, 7 і 8, прихилившись до дуба, і не зводить очей з Мавки. Лукаш грає веснянки. Мавка, слухаючи, мимоволі озивається тихесенько на голос мелодії № 8, і Лукаш їй приграє вдруге мелодію № 8. Спів і гра в унісон.
Мавка
Як солодко грає, як глибоко крає,
розтинає білі груди, серденько виймає!
На голос веснянки відкликається зозуля, потім соловейко, розцвітає яріше дика рожа, біліє цвіт калини, глід соромливо рожевіє, навіть чорна безлиста тернина появляє ніжні квіти. Мавка, зачарована, тихо колишеться, усміхається, а в очах якась туга, аж до сліз; Лукаш, завваживши те, перестає грати.
Лукаш
Ти плачеш, дівчино?
Мавка
Хіба я плачу?
(Проводить рукою по очах.)
А справді… Ні-бо! то роса вечірня.
Заходить сонце… Бач, уже встає
на озері туман…
Лукаш
Та ні, ще рано!
Мавка
Ти б не хотів, щоб день уже скінчився?
Лукаш хитає головою, що не хотів би.
Мавка
Чому?
Лукаш
Бо дядько до села покличуть.
Мавка
А ти зо мною хочеш бути?
Лукаш киває, потакуючи. Бачиш,
і ти, немов той ясень, розмовляєш.
Лукаш (сміючись)
Та треба по-тутешньому навчитись,
бо маю ж тута літувати.
Мавка (радо)
Справді?
Лукаш
Ми взавтра й будуватися почнемо.
Мавка
Курінь поставите?
Лукаш
Ні, може, хижку,
а може, й цілу хату.
Мавка
Ви – як птахи:
клопочетесь, будуєте кубельця,
щоб потім кинути.
Лукаш
Ні, ми будуєм
навіки.
Мавка
Як навіки? Ти ж казав,
що тільки літувати будеш тута.
Лукаш (ніяково)
Та СКАЧАТЬ