Лісова пісня. Леся Українка
Чтение книги онлайн.

Читать онлайн книгу Лісова пісня - Леся Українка страница 5

Название: Лісова пісня

Автор: Леся Українка

Издательство: Public Domain

Жанр: Зарубежная классика

Серия:

isbn:

isbn:

СКАЧАТЬ що стікло. Давали гроші,

      таляри биті, людям дуже милі,

      та дядько Лев заклявся на життя,

      що дуба він повік не дасть рубати.

      Тоді ж і я на бороду заклявся,

      що дядько Лев і вся його рідня

      повік безпечні будуть в сьому лісі.

      Русалка

      Овва! А батько мій їх всіх потопить!

      Лісовик

      Нехай не важиться! Бо завалю

      все озеро гнилим торішнім листом!

      Русалка

      Ой лишечко, як страшно! Ха-ха-ха!

      (Зникає в озері.)

      Лісовик, щось воркочучи, закурює люльку, сівши на заваленому дереві. З очеретів чутно голос сопілки [мелодії № 1, 2, 3, 4], ніжний, кучерявий, і як він розвивається, так розвивається все в лісі. Спочатку на вербі та вільхах замайоріли сережки, потім береза листом залепетала. На озері розкрились лілеї білі і зазолотіли квітки на лататті. Дика рожа появляє ніжні пуп’янки. З-за стовбура старої розщепленої верби, півусохлої, виходить Мавка, в ясно-зеленій одежі з розпущеними чорними, з зеленим полиском, косами, розправляє руки і проводить долонею по очах.

      Мавка

      Ох, як я довго спала!

      Лісовик

      Довго, дочко!

      Вже й сон-трава перецвітати стала.

      От-от зозулька маслечко сколотить,

      в червоні черевички убереться

      і людям одмірятиме літа.

      Вже з вирію поприлітали гості.

      Он жовтими пушинками вже плавлють

      на чистім плесі каченятка дикі.

      Мавка

      А хто мене збудив?

      Лісовик

      Либонь, весна.

      Мавка

      Весна ще так ніколи не співала,

      як отепер.

      Чи то мені так снилось?

      Лукаш знов грає [мелодія № 5].

      Ні… стій… Ба! чуєш?.. То весна співає?

      Лукаш грає мелодію № 5, тільки ближче.

      Лісовик

      Та ні, то хлопець на сопілці грає.

      Мавка

      Який? Невже се «Той, що греблі рве»?

      От я не сподівалася від нього!

      Лісовик

      Ні, людський хлопець, дядька Лева небіж,

      Лукаш на ймення.

      Мавка

      Я його не знаю.

      Лісовик

      Бо він уперше тута. Він здалека,

      не з сих лісів, а з тих борів соснових,

      де наша баба любить зимувати;

      осиротів він з матір’ю-вдовою,

      то дядько Лев прийняв обох до себе…

      Мавка

      Хотіла б я побачити його.

      Лісовик

      Та нащо він тобі?

      Мавка

      Він, певне, гарний!

      Лісовик

      Не задивляйся ти на хлопців людських.

      Се лісовим дівчатам небезпечно…

      Мавка

      Який-бо ти, дідусю, став суворий!

      Се ти мене отак держати будеш,

      як Водяник Русалку?

СКАЧАТЬ