Сава Чалий. Іван Карпенко-Карий

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ до цього ще не додумались.

      Медвідь. Додумаються! Один у другого повчаються! Я певен, що ще за сонце і за місяць будемо панщину робить, бо вони ж світять даремно тільки панам.

      Всі сміються.

      Гаврило. От і розсмішив нас Медвідь.

      1-й чоловік. Що ж його робить?

      Всі. Тікать!

      Гаврило. Куди?

      Грива. Тікають люде звідсіль: одні до гайдамаків пристають, другі шукають нових слобід.

      1-й чоловік. Та йти самому в ліс не штука, а от як жінку, діток безпомічних покинуть тут,- на них же упаде і помста, й кара.

      Гаврило. Нема кому дать всім пораду добру.

      Медвідь. Так от же Сава обіщав усіх нас вивести звідсіль.

      Всі. Так будемо тікать!

      Ява III

      Ті ж і Микита, вбіга.

      Микита. Від лісу йде великий гомін, багато десь людей зібралось. Брязк такий, неначе військо.

      Грива. Може, це Чалий зібравсь обчистить панські комори.

      Медвідь. Ану лиш, цитьте! (Прислухається біля вікна.)

      Тиша.

      Медвідь. Еге, чутно вже клекіт. Коли йдуть гучно, гомонять, то це не гайдамаки, а, певне, панське військо! Треба нам вийти звідсіля, бо як прийде охота освітить шлях, то корчму цю зараз запалять. Перше я вийду. Сидіть тихо. Та слухать: що звелю - робить всім миттю! (Вийшов.)

      Ява IV

      Ті ж, без Медведя.

      Грива. З Медведя добрий був би ватажок.

      1-й чоловік. Еге.

      Гаврило. Як скаже що, то зараз і послухаєш.

      Грива. Добре слухаєм: звелів же сидіть тихо, а ми гомонимо.

      Мовчать. Тиша який час. Хтось кашлянув.

      Грива. Не кашляй!

      Легкий сміх.

      Ява V

      Ті ж і Медвідь.

      Медвідь. Корчму минули. Та не мине нас, братці, лиха година! Це Потоцький з волохами своїми прийшов провчити нас за те, що ми не хочемо платити чинш.

      Всі. От і діждали.

      1-й чоловік. Пропащі ми!

      Гаврило. Закатує.

      Микита. Я піду назирці за ними, коли що трапиться - дам звістку, а ви тут Саву дожидайте!

      Ява VI

      Ті ж і Сава Чалий, одягнений по-запорозькому, а з ним дві баби, одягнені бідно, замучені.

      Медвідь. І ждати не прийшлось.

      Всі (один одному тихо). Сава, Сава, Сава!

      Сава. Я, пани-браття!

      Микита вийшов.

      Сава. Чи поховалися сюди, як від шуліки горобці, а чи на раду всі зібрались?

      Медвідь. Зібралися на раду, пане отамане, а тим часом і шуліка в село прилетіла.

      Чалий. Сюди прилетіла, а звідсіля, може, не полетить. Тепер там, біля двору, мій побратим Гнат Голий з десятком добрих молодців Потоцького чатує, а завтра вже пошмалим крила.

СКАЧАТЬ