Чумацький шлях (збірник). Володимир Малик

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ по одній вийшли з кола – залишилась одна. Це було двоє молодят – хлопець та дівчина. Вони теж стомилися, але ще тримали фасон – поскидали кожушки, парубок і шапку-бирку шпурнув у гурт – і робили такі колінця, такі вихиляси, що натовп схвально загув, а музики припустили ще швидше.

      Та Катрі не довелося додивитися до кінця цей несамовитий танок. Раптом їй на плече лягла чиясь рука.

      – Катре!

      Вона оглянулась. То був Василь.

      Хлопець, по всьому було видно, відчував себе ніяково, однак в його очах світилася якась відчайдушна рішучість, що збентежила дівчину.

      – Чого тобі?

      Веснянкувате Василеве обличчя взялося плямами.

      – Зрадів, що побачив тебе… Чого нам тута стовбичити? Ходімо краще марципани їсти! – І потягнув її з гурту.

      Катря не опиралася, бо боялася розгнівити цього дещо дивакуватого хлопця, котрий, як хазяйський син, мав, на її думку, над нею якусь владу.

      Він підвів її до ятки і кинув молодиці, що визирала звідти, п’ятака.

      – Марципанів нам! – І простягнув пару коржиків дівчині. – Їж! Смачно!

      Вони відійшли вбік.

      Катря несміливо відкусила шматочок коржика, що справді був смачний, солодкий, з присмаком мигдалю. Та незвичайність того, що зараз відбувалося з нею, вражала і тривожила її, а тому було їй не до коржика. Краще б піти звідси, розстатися з хлопцем, що, похрумуючи марципана, якось дивно і напружено дивиться на неї. Від того погляду їй було незатишно і тривожно. Але піти не могла. Ноги ніби приросли до землі. Що він намислив? З якої речі пристав до неї, до наймички? Невже і він, як і його батько, думає, що коли вона служить наймичкою у них, то з нею можна поводитися як з якоюсь річчю?

      Тим часом Василь не спускав з неї свого пильного погляду, в якому то загоралася якась відчайдушна юнацька рішучість, то в ту мить, коли, здавалося, він зважиться сказати щось важливе, та рішучість зникала і натомість в очах з’являвся страх.

      Врешті Катря опустила руку з марципаном вниз і хотіла піти від нього, і тоді якось хрипко, задерев’яніло прозвучав його голос:

      – Катре, не тікай! Я кохаю тебе! І хотів би взяти тебе за жінку!

      Це було так несподівано, що Катря остовпіла і не знала, що йому відповісти. Злякався своєї сміливості і Василь. Він почервонів і від того збентежився ще дужче.

      Так і стояли вони одне проти одного мовчки, оторопілі і вражені тим, що сталося. І ніхто перший не наважувався порушити це прикре мовчання.

      Першою спохопилася Катря.

      – Василю, – промовила вона якомога м’якше, – що-бо ти говориш? Ти хазяйський син, а я наймичка. Схаменися! Хіба я тобі рівня? Хіба тобі потрібна така батрачка, як я? Та ти тільки тюкни – і за тебе піде перша-ліпша лубенська красуня-багачка! Не рівня мені!

      Василь здригнувся і, ніби прокинувшись після важкого сну, схопив її за руки – гаряче прошепотів:

      – Не треба мені ніякої багачки! І красуні СКАЧАТЬ