Правознавство. Коллектив авторов

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ Унітарні держави поділяють на централізовані, децентралізовані і відносно централізовані. В централізованих унітарних державах глави місцевих державних адміністрацій призначаються «зверху» актами «центральної» державної влади (Індонезія, Таїланд). У децентралізованих унітарних державах органи місцевого самоврядування і глави місцевих державних адміністрацій обираються населенням відповідної території (Велика Британія, Японія). Україна є прикладом відносно централізованої унітарної держави, територіальний устрій якої ґрунтується на засадах єдності і цілісності державної території, поєднання централізації і децентралізації у здійсненні державної влади (державного управління з місцевим самоврядуванням), збалансованості соціально-економічного розвитку регіонів, з урахуванням їх історичних, економічних, екологічних, географічних, демографічних особливостей, етнічних і культурних традицій (ст. 2, 132 Конституції України). Унітарні держави можуть мати у своєму складі автономії (Іспанія, Італія, Франція, Фінляндія).

      Головна відмінність федерації (лат. faideratia – союз, об’єднання) від унітарної держави полягає в тому, що вона є союзною державою, яка виникає внаслідок об’єднання декількох державних утворень (суб’єктів федерації), кожне з яких має власний адміністративний поділ, володіє частковим суверенітетом і повною політичною самостійністю (США, Австралія, Індія, Росія, ФРН, Швейцарія). У федераціях існує два рівні державного апарату: федеральний і суб’єктів федерації (штатів, республік, земель, кантонів і т. ін.). Парламент складається, як правило, з двох палат, одна із яких представляє інтереси суб’єктів федерації. Кожна особа має подвійне громадянство – федерації і відповідного суб’єкта федерації. Суб’єкти федерації наділені правом приймати власну конституцію і закони, які не повинні суперечити федеральному законодавству. Разом із федеральними податками, які надходять до федеральної казни, встановлено і податки суб’єктів федерації (двоканальна податкова система). Федерації створюються за територіальним (Мексика, Бразилія), національним (Бельгія) чи національно-територіальним (Канада) принципом. Відповідно до характеру та обсягу повноважень суб’єктів федерації, розрізняють: симетричні – федерації, в яких усі суб’єкти мають рівний правовий статус, і асиметричні – федерації, в яких юридичний і фактичний статус суб’єктів федерації неоднаковий (Росія, Індія). Федеративний державний устрій має забезпечити вільне об’єднання і рівноправну взаємодію спільнот, які мають значні етнічні, історико-культурні, релігійні та інші особливості, і створити оптимальні умови для вираження регіональних та інших інтересів меншин.

      Разом із зазначеними формами державного устрою в літературі іноді виокремлюють конфедерацію – союз суверенних держав, члени якого, зберігаючи свою незалежність, утворюють на договірних засадах спеціальні спільні органи для координації дій при вирішенні конкретних проблем. Принцип конфедералізму означає збереження СКАЧАТЬ