Кращі твори (збірник). Леся Українка
Чтение книги онлайн.

Читать онлайн книгу Кращі твори (збірник) - Леся Українка страница 28

Название: Кращі твори (збірник)

Автор: Леся Українка

Издательство: ДП с иностранными инвестициями ""Книжный Клуб ""Клуб Семейного Досуга""

Жанр: Зарубежные стихи

Серия:

isbn: 978-966-14-2350-2, 978-966-14-3021-0, 978-966-14-3024-1, 978-966-14-3025-8, 978-966-14-3023-4, 978-966-14-3022-7

isbn:

СКАЧАТЬ кривава

      очей лінивих не здола розплющить?

      Бодай вам вічний сон наліг на груди

      і зморою душив вас без кінця!

      Мені сто раз від вас миліші гади,

      бо в них таки, либонь, тепліша кров.

      (З відразою одвертається від сонного товариства. Дивиться на Месію, прислухається.)

      Про що він молиться?

      Месія (впівголоса)

      Нехай мине

      ся чаша.

      Міріам Саваоф! чи й ся молитва

      в сю ніч твого престолу не досягне?

      Вовкам даси ти на поталу сина?

      Месія Але хай буде так, як ти бажаєш,

      а не як я…

      Міріам Сам Вельзевул, напевне,

      почув би милосердя.

      Месія (до учеників)

      Ви спите?

      Не спіть! моя душа смутна до смерті!

      Міріам Каміння у пустині відкликалось

      потрійною луною, але сі

      не обізвуться, ні, дарма надія!

      Я обізвусь… Який злий дух тримає

      мої слова? Учителю! Єдиний!

      O світочу моїх очей! Невже ти

      не бачиш, як я гину тут від туги,

      від болю, від тривоги? І нічим,

      нічим потішити тебе не можу!

      …Я обізвусь… Ні, голосу не стане.

      Коли ж і стане, дико забринить,

      немов шакала голос опівночі,

      бо туга стиснула за серце… Я не можу,

      не можу бачити сього! Прощай!..

      Ох, Міріам, ти проклята від Бога!

      (Так само незамітно для Месії, але швидко вибігає з саду.)

ІІІ

      На Голгофі. Ніч. Три хрести з розп’ятими, вже мертвими. Віддалік варта, інших людей нема, тільки Міріам сама під хрестом Месії.

      Міріам Він їм простив. Він їм усім простив.

      Вони те чули і на віки вічні

      його слова потіхою їм будуть.

      А тільки я не прощена зосталась,

      бо я не можу їм простить за нього.

      Я всіх і все ненавиджу за нього:

      і ворогів, і друзів, і юрбу,

      отой народ безглуздий, що кричав:

      «Розпни його, розпни!» – і той закон

      людський, що допустив невинно згинуть,

      і той закон небесний, що за гpix

      безумних поколіннів вимагає

      страждання, крові й смерті соромної

      того, хто всіх любив і всім прощав.

      Умер він, зраджений землею й небом,

      як завжди, одинокий. А тепер

      я тут сиджу, як завжди, одинока,

      даремні сльози ллю і проклинаю

      все те, що він любив, і з кожним словом

      все більш надію трачу на рятунок.

      І вічно, вічно буду одинока

      на сьому і на тому світі. Так,

      ніколи не скінчиться темна туга

      і вічно буде жаль палити серце.

      Тут завтра прийдуть ті прихильні друзі,

      що тричі одрікалися від нього,

      і та родина, що ніколи в ньому

      не бачила пророка; прийдуть, здіймуть

      його з хреста, – бо вже ж він неживий

      і більше мучитись за них не може, –

      покроплять млявими слізьми й лагідно

      спов’ють у хусти, понесуть покірно

      під наглядом СКАЧАТЬ