Кращі твори (збірник). Леся Українка

Чтение книги онлайн.

      бий в бубни і лети в танок з нестяму,

      кінь і їздець в червонім морі згинув,

      тобі зостався спадок на покраси,

      бо зносиш ти України клейноди,

      святкуючи над нею перемогу.

      Такий для нас був вихід із Єгипту,

      немов потоп. Заграло та й ущухло

      Червоне море, висохло, й осталась

      безрадісна пустиня після нього,

      і став по ній блукать новий Ізраїль,

      по тій своїй землі обітованій,

      немов якась отара безпричальна.

      З отарою блукали й пастухи,

      вночі за тінню йшли, а вдень з вогнем.

      Коли ж у їх з’являвся дух величний,

      що вогняним стовпом палав у тьмі,

      а вдень ішов, мов туча грізно-біла,

      вони не вірили своїм очам,

      і врозтіч розбігались манівцями,

      і попадали ворогам в полон.

      Чи довго ще, о Господи, чи довго

      ми будемо блукати і шукати

      рідного краю на своїй землі?

      Який ми гріх вчинили проти духа,

      що він зламав свій заповіт великий,

      той, взятий з бою волі заповіт?

      Так доверши ж до краю тую зраду,

      розбий, розсій нас геть по цілім світі,

      тоді, либонь, журба по ріднім краю

      навчить нас, де і як його шукать.

      Тоді покаже батько свому сину

      на срібне марево удалині

      і скаже: «Он земля твого народу!

      Борись і добувайся батьківщини,

      бо прийдеться загинуть у вигнанні

      чужою-чуженицею, в неславі».

      І, може, дасться заповіт новий,

      і дух нові напише нам скрижалі.

      Але тепер? як маємо шукати

      свому народу землю? хто розбив нам

      скрижалі серця, духу заповіт?

      Коли скінчиться той полон великий,

      що нас зайняв в землі обітованій?

      І доки рідний край Єгиптом буде?

      Коли загине новий Вавілон?