Руфін і Прісцілла. Українка Леся
Чтение книги онлайн.

Читать онлайн книгу Руфін і Прісцілла - Українка Леся страница 3

СКАЧАТЬ імперії, – єдина зміна,

      що знак ягняти став замість орла…

      Прісцілла.

      Се зміна не мала… ти мало знаєш

      апостолові твори, щоб судити.

      Парвус.

      Вся ваша ідолянська красномовність,

      усе письменство ваше – порох, цвіль

      проти писання праведників божих, —

      ти їх коли читав?

      Руфін.

      Признатись мушу:

      мені не до душі писання ваших

      учителів. Мене той стиль простацький,

      безладдя в доказах і рабство думки

      аж до живого серця порива!

      Парвус.

      Якби ти прочитав хоч би оце,

      (показує на рукопис)

      то, певне б, не одваживсь так казати.

      Руфін.

      Що ж се за твір?

      Парвус.

      Се лист один… відповідь

      філософові Цельзові од нас[4].

      Прісцілла се переписати має.

      Я їй лишу, то можеш прочитати.

      Руфін.

      Я дуже високо ціную Цельза

      і думаю, що навіть вороги

      йому відмовить шани не повинні,

      бо твір його не пахне ні болотом,

      ні кров’ю, як здебільшого буває

      у ваших супротивників. Се ж правда?

      (Не завважаючи, що Прісцілла й Парвус вмисне перемовчали.)

      Дозволь мені поглянуть на листа.

      (Бере у Парвуса рукопис, читає кілька хвилин, потім – до Прісцілли.)

      Скажи, Прісцілло, ти читала сеє?

      Прісцілла.

      Єпископ нам усім читав уголос.

      Руфін.

      Не розумію, як могла ти взятись

      сю погань переписувать.

      Прісцілла.

      Руфіне!

      Руфін.

      Та як же маю я назвать болото

      як не болотом? Тут уже немає

      і того талану, що в листах Павла

      усе-таки просвічує крізь нелад,

      і грубу форму, й забобони всякі.

      Тут доказу ні одного. Ні факту,

      ні рації поважної, все «чуда»

      такі, як перегін в свиней бісів,

      та ще якісь рогаті силогізми,

      позичені в софістів з передмістя.

      Парвус.

      Що з того, що у Цельза тії «факти»

      нанизані на ниточку, мов перли

      дешеві на торзі, – вони фальшиві!

      Прісцілла.

      Що з тих «поважних рацій», як не можуть

      вони ні одного створити дива

      у людських душах так, як то створили

      перекази чудові галілейські,

      що цвітом невмирущим зацвіли

      серед пустині людського невірства?

      Руфін (все дивлячись у рукопис).

      Ти ж тільки слухай, що се за слова

      (читає)

      «гадючий виродку», «нащадку пекла»,

      «душе смердяча»…

      (Опускає рукопис.)

      бридко вимовляти.

      Наперчено, СКАЧАТЬ

<p>4</p>

відповідь / філософові Цельзові од нас – йдеться про трактат Орігена «Проти Цельса». Оріген (182..185–251..255 рр.) – відомий апологет раннього християнства, пізніше визнаний єретиком. Довідка про нього та російський переклад трактату – в бібліотеці Якова Кротова.

Трактат написано десь у 244..249 рр. Книга Цельса не збереглась, вона відома тільки з цитат Орігена. Про самого Цельса теж не збереглось ніяких відомостей, окрім тих, що подає Оріген (а він, у свою чергу, не дуже добре уявляв собі особу свого опонента). Згідно припущень, Цельс був сучасником імператора Марка Аврелія і написав свій твір у 177..178 рр.

Коли се правда, Оріген зібрався з відповіддю допіру через 70 років, коли це стало безпечним. (Так і Володимир Солоухін заходився критикувати погляди Володимира Леніна через оці 70 років).

Отже, натяк на Орігена є сильним анахронізмом у драмі, яка в цілому відноситься до 2 половини 2 ст. н.е. (умовно можна віднести її до доби гонінь на християнство за Марка Аврелія). Я витратив на читання Орігена рівно стільки ж часу, що й Руфін, але ніяких особливо лайливих виразів проти особи Цельса не знайшов.