Твердиня. Максим Кидрук

Чтение книги онлайн.

      – Та нормальок! – посміхнувся Семен. – Уже майже не щемить. Тільки вставати з ліжка важко – залежишся, а потім тільки поворухнешся, і клята шия вистрілює блискавками аж до прямої кишки… Я через це й не відчиняв так довго. Ледве сповз із лежака.

      – А де Лео? Чо’ він не спустився? – зобразив обурення Ґрем.

      – Він у ванній сидить, – посміхаючися, сказав росіянин.

      Щось у тій посмішці насторожило мулата:

      – Якого лисого він там робить о третій дня?

      – Помідорки вимочує. – Було видно, що лише завдяки титанічним зусиллям Сьома вдержує істеричний регіт за міцно стуленими зубами.

      – Які ще помідорки?

      Семен з ляском затулив рота долонею. Через перекошену голову могло здатися, наче росіянин сам собі хоче зламати карк. Утім, ніщо не допомагало: сміх фонтанував уривчастим пирханням через ніс.

      Трохи опанувавши себе, хлопець промовив:

      – Янкі, ану крикни… спитай у нього: як твої яйця?

      – Що? – смикнув бровами американець.

      – Що чув.

      Ян вирішив не чекати, поки Ґрем розкумекає, що й до чого. Задер голову в проліт над сходами і заволав на всю віллу:

      – Leo… Leo! How’re your balls, man?![56]

      У відповідь із другого поверху долинуло розпачливо-істеричне верещання:

      – Fuck you! FUCK YOU ALL!!![57] – Голос Левка змінився до невпізнання.

      – Чувак, ну тобі хоч полегшало? – задерши макітру, і собі глузував Сьома.

      – Fuck aw-a-a-a-a-a-a-ay!!!

      Семен зареготав, зігнувшись навпіл. Його губи спершу розтяглись у посмішці, але вже за мить викривилися від болю – простуджений нерв давався взнаки. Розбурханий лайкою, до вітальні ввійшов Бенгт. Що найдивніше, архітектор зовсім не сердився через те, що у його домі безсоромно лаються, – він також давився сміхом.

      – Здрастуйте… – привітався Ян, сором’язливо втягнувши голову поміж пліч. Чех не знав, що старий удома.

      – Привіт, хлопці! – ледве здержуючи пирскання, помахав рукою Бенгт.

      – Та що тут у вас сталося? – озвався Ґрем, переводячи погляд з Бенгта на Сьому і назад. – Семе?

      – Га-га-га! – більше не стримувався хазяїн вілли.

      – Не питай, – застогнав Семен, сповзаючи по стіні на підлогу.

      В обох – і у старого, і в росіянина – виступили сльози від сміху.

      – Вмерти можна… – Витираючи кулаком вологу з очей, Бенгт почовгав до кухні.

      Сьома звівся на рівні:

      – Ходімо. Зараз самі побачите.

      Хлопці піднялись у вітальню на другому поверсі. Ян звільнився від сирних паличок і чипсів, розклавши пакети на столі. Ґрем відразу попрямував до ванної кімнати. Наблизився, машинально простягнув руку, щоб узятися за ручку, і лиш тоді помітив, що дверей немає. Точніше, вони є, але не там, де належить бути. Двері ванної кімнати стояли обіперті об стіну біля проходу. Завіси – грубо вирвані. В місцях відриву повідлітали шматки СКАЧАТЬ