Твердиня. Максим Кидрук

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ шифрування та дешифрування інформації. Криптографія[26] була Семеновою слабкістю. Ще зі школи хлопець почав тренувати мозок і за кілька років привчив його до постійної напруженої праці. Якщо його нейрони простоювали годину без роботи, Сьома в буквальному розумінні випадав із життя, занурюючись у депресію. Йому мало було просто читати книгу (навіть якщо то монографія), слухати радіо чи дивитись на зорі – розкручений до немислимих обертів мозок мусив безперервно довбтись над якоюсь задачею (нехай і у «фоновому» режимі). Одним зі способів підтримання синаптичних зв’язків у голові в стані перманентного збудження став кубик Рубика. Семен складав його всюди, де міг (чи, точніше, всюди, де не було можливості зайняти макітру кориснішою діяльністю): їдучи в метро, слухаючи музику, передивляючись фільми і навіть – розмовляючи (як зараз) з друзями.

      – На фіга? – відмовився Левко. – Доберусь до міста на експресі.

      – Ну дивись.

      – Як там Бенгт?

      Бенгт Ецтлер – це старий архітектор, на віллі якого Сьома і Лео винаймали кімнати. Чоловік жив на самоті у старому двоповерховому особняку в Споньї.[27] Після смерті дружини почав здавати другий поверх вілли (великий передпокій, маленьку кухню, ванну і дві спальні) – не так через прагнення заробити, як через бажання мати під боком когось, із ким можна побалакати. Протягом першого року магістратури Лео і Семен жили у студмістечку в районі Шиста;[28] під час літніх канікул довкола кампусу почалося будівництво об’їзної дороги, і декілька будинків довелося знести. Згідно із законом підлості, серед будівель, що підлягали знесенню, опинилися ті, де мешкали росіянин та українець. Оскільки влітку 2011-го вільних квартир у SSSB[29] не було, друзі мусили шукати житло у «приватників». Вийшло навіть на краще: платячи за спальні, хлопці фактично отримували у своє розпорядження весь другий поверх вілли.

      – Наш старий? Каже, що теж засумував за тобою. Збирається на тому тижні поїхати до сина в Італію.

      – Влаштуємо вечірку? – Левко підморгнув, кутики губ поповзли вгору.

      – Вже розсилаю запрошення. – Сьома казав правду. Єдиним мінусом від переїзду на віллу Бенгта Ецтлера стало катастрофічне скорочення кількості студентських вечірок, які в кампусі на Шисті друзі влаштовували ледь не щотижня. – Слухай, – Сьома враз зробився серйозним, – ми з Яном учора розмовляли стосовно літньої подорожі.

      – Ну?

      Росіянин припинив клацати кубиком Рубика, двигнув нижньою щелепою, так, наче перекочував між зубами камінчик, і залпом випалив:

      – З нами хоче їхати Ґрем.

      Реакція Левка була передбачуваною:

      – Старий, ну що за діла? Ми так не домовлялись! Ми ж не збираємося тягти за собою в Мексику, Кенію чи куди там ми попремось, пів-Стокгольма, правда? Чому б нам не взяти з собою Янового дядька? Або давай запросимо професора Рональда Веннерштейна. Прекрасна ідея, як тобі здається? Ми ще не визначилися, СКАЧАТЬ