Твердиня. Максим Кидрук

Чтение книги онлайн.

      Левко знизав плечима:

      – Байдуже. – Обдивився колишнього командира і вирішив, що не коментуватиме його фігуру. А тоді раптом схаменувся: якого біса? Це ж Джонік, його ліпший друг! – А ти – жирний кабан!

      Джонік реготнув.

      – Таке життя, чувак. У тебе ще все попереду.

      Левко поліз у кишеню і витягнув звідти синій квадратний магнітик на холодильник.

      – Це тобі, брате Джонні. – На магніті вирізнялась абревіатура КТН, оточена дугами з білих дубових листків і увінчана короною. Внизу, під літерами КТН, ішов незрозумілий для Джоніка напис «Vetenskap och konst».[20]

      – Дякую! Це з твого університету?

      – Так, – гордо проказав Левко. – Це герб Королівського технологічного інституту.[21]

      Отримавши диплом у «воднику», Лео подав документи на грант шведського інституту,[22] через три місяці отримав його і вирушив на навчання до Стокгольма, столиці Швеції, в Королівський технологічний інститут. Хлопець уже другий рік навчався на магістратурі в Департаменті промислової екології (Department of Industrial Ecology) серед студентів із усього світу, яких зібрали в рамках програми IIEP – International Industrial Ecology Program.[23] Власне, навчання добігало кінця. Влітку Левко мав захищати диплом.

      – Круто, – прогудів Гена, обертаючи в руках подарунок.

      Було помітно, як хлопець на коротку мить «просів» чи то від ностальгії, чи то від легких заздрощів. В очах зажевріли вогники жалю: то мало бути його життя. Його, а не Левка. Джонік уявляв, що таке навчання за кордоном: інтернаціональне студмістечко, нові друзі з усіх закутків планети, недільні вечірки, відомі професори і зна-а-ачно більші перспективи в майбутньому. З його головою, математичними здібностями і знанням мови Джонік більше підходив для магістратури в ЄС. Та доля розсудила інакше. У якомусь місці кілька років тому він повернув в іншому напрямі, обравши іншу дорогу.

      – Як у тебе справи взагалі? – спитав Левко. – Бізнес пре чи так собі?

      Через рік після випуску з університету Гена організував власну фірму, що займалася продажем і встановленням металопластикових дверей та вікон. За сім місяців йому вдалось непогано розкрутитися.

      – Не скаржуся. Справи добре, особливо як для Рівного, але діти… це як дві маленькі чорні діри, що висмоктують усі гроші, щойно вони в тебе з’являються.

      – А що ти хотів? Ви з дружиною хоч кудись їздили відпочивати минулого року?

      – Та куди там! – розвів руками Джонік. – Для мене відпочинок – це дві години сну між вечерею і тим моментом, коли у молодшої почнуть різатись зубки.

      – Жесть…

      Офіціантка принесла замовлення, поставила перед хлопцями дерев’яні тарілки з піцами.

      – А ти кудись збираєшся?

      – Ага, – кивнув Левко, витягуючи з розкатаного хрумкотливого коржа паруючий трикутник. – Ми з друзяками закінчуємо навчання СКАЧАТЬ