Україна. Загартована болем. Тисяча років самотності. Олег Криштопа

Чтение книги онлайн.

      Рік 1462-й, 28 березня. Москва. На вулицях – чорний підталий сніг. Від Золотої Орди ярлик на князювання Москвою отримав Іван Третій. На поклон до нового правителя, усі в багні, сунуть московські бояри.

      «Москва того времени была очень неприглядна. Деревянные небольшие постройки, поставленные как попало, кривые немощеные улицы, грязные площади – все это делало Москву похожей на большую деревню или, вернее, на собрание множества деревенских усадеб» (сайт «Рашист. ком», «Иван ІІІ и Софья Палеолог»).

      На так званій церемонії вінчання на князювання Іван Третій надягнув на голову знак васалітету – шапку, яку згодом назвуть шапкою Мономаха. Під шапкою в князя роїлися невеселі думки. Данину слід платити не лише Золотій Орді, а й Орді Казанській. Владу московського князя не визнають Новгород і Псков. Підлеглий люд – невелика територія угро-фінських племен навколо Москви.

      Олександр Палій зазначає: «Спочатку ядром цієї території було плем’я меря, це фіно-угорське плем’я, і оце Володимиро-Суздальське князівство вписувалось в племінну територію цієї мері. Пізніше воно асимілювалося, взяло мову слов’янську, дещо її модифікувало, як ми бачимо по сучасних російських “акаючих” діалектах. Але, по суті, воно тією ж мерею і залишилось. Невеличкий прошарок солдатів, переселенців, яких було дуже мало насправді, які мешкали в містах, але міста час від часу зносилися, і їхній вплив на загальний етногенез російського населення був дуже невеликий».

      Цивілізований Захід дивився на ліси й болота Московії зі скепсисом і недовірою. Розмови про походження московських правителів від київських князів у Європі сприймалися з насмішкою.

      Олександр Палій: «Перші спроби переписування історії з’явилися десь в районі XV століття, коли Московії конче було потрібно отримати певний авторитет. Вони вже побачили Європу (їхні купці), наскільки вони відстають від світу, і, для того щоб цей комплекс відсталості здолати, їм потрібно було вигадати якісь речі, які б санкціонували претензії на особливе місце, і в тому числі претензії на загарбання сусідніх територій».

      Збіг подій подарував Іванові Третьому шанс на оволодіння майбутнім. Через зміну минулого. Незадовго до сходження Івана на трон у далекій Флоренції відбувся церковний собор. На нього прибули візантійський імператор Іоанн VIII Палеолог, патріарх константинопольський Йосиф Другий і митрополит київський Ісидор, від римської Церкви – Папа Євгеній Четвертий. Урочисто підписується Унія – угода про об’єднання католицької і православної церков. Константинополь визнає владу Папи Римського, але зберігається так званий східний обряд.

      Унію визнають греки, українці та литовці. А от у Москві – категорично проти. Там самопроголошують митрополію, окрему від Київської, зовсім не канонічну.

      Імператор Палеолог очікував, що у відповідь на Унію західні країни нададуть йому допомогу у війні СКАЧАТЬ