Мураха у скляній банці. Чеченські щоденники 1994—2004 рр.. Полина Жеребцова

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ Ігорю 25 років. Він сказав: «Добре, зараз дістану гроші» – і поліз у диван. Бандити йому дозволили. А він витяг звідти бойову гранату. І заявив, що зараз вони всі разом підірвуться.

      Бандити дуже здивувались: вони думали, що прийшли в російську родину, ті злякаються і благатимуть змилуватись.

      Бабуся Аксінья, щоправда, злякалась і стрибнула з балкона другого поверху – ногу зламала. А дядько Ігор вивів попід руки бандитів зі своєї квартири та сів із ними в машину. Граната могла вибухнути, а у дворі багато дітей. Бандити на своїй машині возили дядька Ігоря біля пустиря, а він руку не міг розтулити. І довелося бандитам жартувати! Веселити його! Дві години по тому він зміг розтулити руку й кинути гранату.

      Потім бандити-чеченці привезли Ігоря додому і сказали, що вони дуже поважають його за хоробрість, убивати родину не стануть і тепер прийдуть захищати, якщо хтось інший нападе. Шляхетний учинок!

      Бабусю Аксінью сусіди відвезли в лікарню. Наклали гіпс. Допомогла сусідка з нашого під’їзду, тьотя Тамара.

      Після цього випадку російська родина швидко виїхала.

      Поля

12.07.

      Вітчим у селі. Там у нього стара мати. Він їй допомагає по господарству. Його мама у двадцять шість років залишилася вдовою. Чоловік потонув. Щоб дітей не забрали (як тут прийнято за чеченським законом), вона заміж ніколи більше не вийшла та ні з ким не зустрічалась. Адже якби стала зустрічатись, люди б сказали, що вона погана жінка, і рідня чоловіка відібрала б дітей назавжди.

15.07.

      Учора гостювала в тьоті Алі. Ерик закінчив школу. До Чечні не поривається. Має постійну дівчину, з якою він разом живе. Вони кохають одне одного.

      Я ж нічому не вірю в цьому житті. Адже загадала на Новий рік «радіти» – думала, що зрадію, коли він помітить мене. Але тепер інша називає його «коханий»!

      Мені не прикро. Мені боляче. Він так і не помітив мене, мого почуття. А подобався мені більше за всіх!

      Тьотя Аля хвалиться синовими романами.

      Переходжу до новин дня. Сьогодні в м. Ґудермес був бій. Кажуть, напали ваххабісти. Це такі люди-бойовики, але не звичайні чеченці. А чеченці й араби. Війна! По-моєму, і в Ґрозному скоро щось затівається.

      На ринку бачила жінку в паранджі. Чеченки й росіяни підходили до неї – торкалися тканини, питали, чому так одяглася. Жінка відповіла, що вона дружина араба, живе дуже багато. Купила продукти й пішла.

25.07.

      Уночі стріляли. Я майже не спала. Булавки та нитки ніхто не купує.

      Був днями замах на президента Чечні, Масхадова.

      Стрілянина.

      Митиму посуд.

      Маму водила в поліклініку. Їй вирвали зуб.

03.08.

      Працюю. Ноги в мозолях, руки втомлюються. Сварюся з Ариною.

      Хлопець із ринку, Саундин, дуже хороший, добрий, сьогодні назавжди виїхав. Азербайджанців стали на ринку утискати місцеві крамарі. Саундин подарував мені на згадку годинник. Це пам’ять про нього. Мало не плачу.

22.08.

      Учора я купила магнітофон «Технікс». Мені допоміг вибрати Акбар, син СКАЧАТЬ