Мураха у скляній банці. Чеченські щоденники 1994—2004 рр.. Полина Жеребцова

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ style="font-size:15px;">      Ми з Альонкою знову говорили про привидів. А Іслам сказав, що боїться ходити в сади. Тому що там привиди літають над часником і цибулею.

29.06.

      Найбільше у світі я люблю тікати за будинок. Мама лупцює і не дозволяє. Але я ходжу. Я стою і дивлюсь на гори.

      Вони сині. Я люблю гори. Більше, ніж небо й сонце. Вони оточують моє місто. Я дивлюсь на них і думаю, що, коли виросту, піду до них. Обов’язково піду!

03.07.

      Усі бояться землетрусу. Сусіди ночували надворі. А ми на першому поверсі живемо. Ми вдома ночували.

06.07.

      Приходив дідусь Анатолій. Я спитала, як буває землетрус. Він узяв сірникову коробку з кишені. Поклав на руку й погойдав. Сірники впали.

      – Так падає будинок, – сказав дідусь. – Земля рухається.

      Потім він відкрив коробку, і там були не сірники. А жук!!! Великий жук. Крила зеленого кольору. Дідусь показав мені жука, а тоді відпустив. Жук полетів і загубився в листі клена.

      Ми ходили гуляти і бачили бомбу за залізницею. Бомба з далекої війни з фашистами. Нещодавно вона з’явилась із землі.

      Чапу отруїли злі сусіди з третього поверху. Вони ненавидять собак. Чапа був добрий собака.

      По залізниці інколи йдуть поїзди. Куди вони йдуть?

27.07.

      У тьоті Мар’ям, нашої сусідки, є ключі. Вони лежать під килимком біля дверей. Вона завжди їх туди кладе. Я взяла й сховала. Хотіла подивитися, що буде.

      Тьотя Мар’ям прийшла з городу, шукала. А потім я сказала, що ключі знайшла на вулиці, і віддала. Тьотя Мар’ям спізнилася на роботу.

      Поля

11.08.

      Дідусь хворіє. Він лежав. Мама купила ліки. Потім він поїхав до свого помешкання.

      У його квартирі багато книжок – їх ніколи не прочитати! Книжки на всіх полицях, а полиці від підлоги до стелі! Дідусь їх купує і зберігає.

      Я читала Сервантеса, «Дон Кіхота», два томи. Книжки старі. Там усередині картини закриті папером тонким. І я дивилася ці картини й думала, що теж там подорожую.

      Поля

20.08.

      Я прокинулась і згадала дідуся. Позавчора йшов дощ. А потім було сонце. Ми пішли дорогою, і дідусь сказав:

      – Бачиш дерево? Воно – дитина. Потім дерево стане доросле, а потім старе. Колись зникне. З нього зроблять стіл або розтоплять грубку. Так завжди буває.

      Це була береза. Ще він сказав:

      – Не рви листя. Йому боляче.

      Я сказала:

      – Ні, не боляче.

      А дідусь сказав, що листки – це пальці. І я зрозуміла, що, якщо їх зірвати, їм боляче.

      Я більше не буду.

      Поля

25.08.

      Гуляли двором і співали пісні. Я, Альонка і Хава. Про те, як у нашу гавань заходили кораблі, великі кораблі з океану.

      Я придумала співати пісню. Ми ходили навколо дому й горлали. Сусіди стукали кватирками.

      Потім прийшов місяць. І ми здивувалися. Місяць був червоний. Ми ніколи раніше не бачили червоного місяця! Він був великий, а навкруг червоне світло. Я сказала:

      – Давайте СКАЧАТЬ