Біле ікло. Джек Лондон

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ обережно витягнув з саней рушницю. Він вже майже приклав рушницю до плеча, як раптом вовчиця відскочила від дороги і зникла за деревами.

      Товариші глянули один на одного. Генрі протяжно і з розумінням просвистів.

      – І чого я відразу не допетрав, – вголос сварив себе Білл, вкладаючи рушницю назад. – Звичайно ж вовк, який знає, коли треба прийти, щоб покормитися разом з собаками, знає, що таке рушниця. Повір мені, Генрі, ці тварюки причина усіх наших проблем. У нас зараз було б шість собак, замість трьох, якщо б не вона. І ось що, Генрі, я збираюсь добратися до неї. Вона занадто розумна, щоб пристрелити її відкрито. Я нападу на неї зненацька, влаштую їй засідку. Я буду не я, якщо не пристрелю вовчицю.

      – Надто не захоплюйся, – застеріг його товариш. – Якщо зграя нападе на тебе, тоді три набої здадуться простим свистом – від них буде мало користі. Ці звірі страшенно голодні і, напавши, вони без сумніву доберуться до тебе, Білле.

      Тієї ночі вони рано зупинились на привал. Три собаки не справлялися в упряжці так, як справлялось шестеро. Вони тягли сані повільніше і швидше вибивалися із сил. Люди рано лягли спати. Перед сном Білл прив’язав собак подалі один від одного, упевнившись, що вони не перегризуть один одному ремені.

      Та вовки осміліли і люди декілька разів прокидалися. Вовки підбиралися настільки близько, що переполохані собаки здіймали ґвалт, і доводилося час від часу підкидати хмизу у багаття, щоб тримати осмілілих хижаків на більш безпечній відстані.

      – Колись моряки розповідали, як акули переслідують корабель, – зауважив Білл, забираючись назад під ковдру, після того, як в черговий раз підкинув хмизу у вогнище. – Що ж, ці вовки – ті ж самі акули, тільки на суші. Вони знають свою справу краще за нас, і вони біжать за нами не для того, щоб поправити здоров’я. Вони доберуться до нас, вони, без сумніву, доберуться до нас, Генрі.

      – Вони вже до тебе майже добралися, якщо ти ведеш такі розмови, – різко заперечив Генрі. – Хто пороття боїться, той напевне битим буде. А у тебе більше шансів піти вовкам на харч, якщо і далі будеш скиглити.

      – Вони вбивали людей кращих за нас з тобою, – відповів Білл.

      – Ох припини бурчати. Я вже втомився від твого скигління.

      Генрі сердито повернувся на інший бік, але здивувався, коли не почув від Білла обуреної відповіді. Це було не схоже на Білла, адже його завжди було легко розізлити гнівними словами. Перш ніж заснути, Генрі ще довго розмірковував над цим і коли його повіки вже закривалися, в напівдрімоті він подумав: «Білл без сумніву сильно пригнічений. Треба буде його завтра підбадьорити.»

      РОЗДІЛ III – ГОЛОДНЕ ВИТТЯ

      День почався вдало. За ніч вони не втратили жодного собаки і з цим вирушили у дорогу, в якій їх супроводжувала тиша, морок, студінь та містичні духи північного сяйва. Білл, здавалося, забув про своє погане передчуття, яке охопило його минулої ночі, і навіть весело бавився з собаками, коли опівдні сани перекинулися на несприятливій частині їхнього маршруту.

      Почався СКАЧАТЬ