Лісова пісня. Драматичні поеми. Лірика (збірник). Леся Українка

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ Я – Мавка лiсова.

      Лукаш (не так здивовано, як уважно придивляється до неї)

      А, от ти хто! Я вiд старих людей

      про мавок чув не раз, але ще зроду

      не бачив сам.

      Мавка А бачити хотiв?

      Лукаш Чому ж би нi?.. Що ж, ти зовсiм така,

      як дiвчина… ба нi, хутчiй як панна,

      бо й руки бiлi, i сама тоненька,

      i якось так убрана не по-наськи…

      А чом же в тебе очi не зеленi?

      (Придивляється.)

      Та нi, тепер зеленi… а були,

      як небо, синi… О! тепер вже сивi,

      як тая хмара… нi, здається, чорнi

      чи, може, карi… ти таки дивнá!

      Мавка (усмiхаючись)

      Чи гарна ж я тобi?

      Лукаш (соромлячись)

      Хiба я знаю?

      Мавка (смiючись)

      А хто ж те знає?

      Лукаш (зовсiм засоромлений)

      Ет, таке питаєш!..

      Мавка (щиро дивуючись)

      Чому ж сього не можна запитати?

      Он бачиш, там питає дика рожа:

      «Чи я хороша?»

      А ясень їй киває в верховiттi:

      «Найкраща в свiтi!»

      Лукаш А я й не знав, що в них така розмова.

      Я думав – дерево нiме, та й годi.

      Мавка Нiмого в лiсi в нас нема нiчого.

      Лукаш Чи то ти все отак сидиш у лiсi?

      Мавка Я зроду не виходила ще з нього.

      Лукаш А ти давно живеш на свiтi?

      Мавка Справдi,

      нiколи я не думала про те…

      (Задумується.)

      Менi здається, що жила я завжди…

      Лукаш I все така була, як от тепер?

      Мавка Здається, все така…

      Лукаш А хто ж твiй рiд?

      чи ти його зовсiм не маєш?

      Мавка Маю.

      Є Лiсовик, я зву його «дiдусю»,

      а вiн мене – «дитинко» або «доню».

      Лукаш То хто ж вiн – дiд чи батько?

      Мавка Я не знаю.

      Хiба не все одно?

      Лукаш (смiється)

      Ну та й чуднi ви

      отут у лiсi! Хто ж тобi тут мати,

      чи баба, чи вже як у вас зовуть?

      Мавка Менi здається часом, що верба,

      ота стара, сухенька, то – матуся.

      Вона мене на зиму прийняла

      i порохном м’якеньким устелила

      для мене ложе.

      Лукаш Там ти й зимувала?

      А що ж ти там робила цiлу зиму?

      Мавка Нiчого. Спала. Хто ж зимою робить?

      Спить озеро, спить лiс i очерет.

      Верба рипiла все: «Засни, засни…»

      I снилися менi все бiлi сни:

      на срiблi сяли яснi самоцвiти,

      стелилися незнанi трави, квiти,

      блискучi, бiлi… Тихi, нiжнi зорi

      спадали з неба – бiлi, непрозорi –

      i СКАЧАТЬ