Лісова пісня. Драматичні поеми. Лірика (збірник). Леся Українка

Чтение книги онлайн.

      Та сама мiстина, тiльки весна далi поступила; узлiсся наче повите нiжним зеленим серпанком, де-не-де вже й верховiття дерев поволочене зеленою барвою. Озеро стоїть повне, в зелених берегах, як у рутвянiм вiнку.

      З лiсу на прогалину виходять дядько Лев i небiж його Лукаш. Лев уже старий чоловiк, поважний i дуже добрий з виду; по-полiському довге волосся бiлими хвилями спускається на плечi з-пiд сивої повстяної шапки-рогатки; убраний Лев у полотняну одежу i в ясно-сиву, майже бiлу свиту; на ногах постоли, в руках кловня (малий ятiрець*), коло пояса на ремiнцi ножик, через плече виплетений з лика кошiль (торба) на широкому ременi.

      Лукаш – дуже молодий хлопець, гарний, чорнобривий, стрункий, в очах ще є щось дитяче; убраний так само в полотняну одежу, тiльки з тоншого полотна; сорочка випущена, мережана бiллю, з виложистим комiром, пiдперезана червоним поясом, коло комiра i на чохлах червонi застiжки; свити вiн не має; на головi бриль; на поясi ножик i кiвшик з лика на мотузкý.

      Дiйшовши до берега озера, Лукаш зупинився.

      Лев Чого ж ти зупинився? Тут не можна

      зайти по рибу. Мулко вельми, грузько.

      Лукаш Та я хотiв собi сопiлку втяти, –

      хороший тута вельми очерет.

      Лев Та вже тих сопiлок до лиха маєш!

      Лукаш Ну, скiльки ж їх? – калинова, вербова

      та липова, – ото й усi. А треба

      ще й очеретяну собi зробити, –

      та лепсько грає!

      Лев Та вже бався, бався,

      на те бог свято дав. А взавтра прийдем,

      то будем хижку ставити. Вже час

      до лiсу бидло виганяти. Бачиш,

      вже онде є трава помежи рястом.

      Лукаш Та як же будемо сидiти тута?

      Таж люди кажуть – тут непевне мiсце…

      Лев То як для кого. Я, небоже, знаю,

      як з чим i коло чого обiйтися:

      де хрест покласти, де осику вбити,

      де просто тричi плюнути, та й годi.

      Посiєм коло хижки мак-вiдюк,

      терлич* посадимо коло порога, –

      та й не приступиться нiяка сила…

      Ну, я пiду, а ти собi як хочеш.

      Розходяться. Лукаш iде до озера i зникає в очеретi. Лев iде понад берегом, i його не стає видко за вербами.

      Русалка (випливає на берег i кричить)

      Дiдусю! Лiсовий! бiда! рятуйте!

      Лісовик (малий, бородатий дiдок, меткий рухами, поважний обличчям; у брунатному вбраннi барви кори, у волохатiй шапцi з куницi)

      Чого тобi? Чого кричиш?

      Русалка Там хлопець

      на дудки рiже очерет!

      Лісовик Овва!

      Коби всiї бiди! Яка скупа.

      Ось тута мають хижку будувати, –

      я й то не бороню, аби не брали

      сирого дерева.

      Русалка Ой леле! хижу?

      То се тут люди будуть? Ой тi люди

      з-пiд стрiх солом’яних! Я їх не зношу!

      я не терплю солом’яного духу!

      Я їх топлю, щоб вимити водою

      той СКАЧАТЬ