Привид. Ю Несбьо

Чтение книги онлайн.

      Хаген здивовано вигнув брову.

      – Хочеш знову працювати на мене?

      – А чом би й ні? Якщо мене не зраджує пам’ять, я був одним з найкращих.

      – А ось тут слід зробити невеличке уточнення, – зауважив Хаген, відвернувшись до вікна. – Так, ти був найкращим. – І вже тихіше додав: – Найкращим і найгіршим.

      – Мені хотілося б зайнятися вбивствами, пов’язаними з наркотиками.

      Хаген скептично посміхнувся.

      – А яким конкретно? За останні півроку у нас їх було аж чотири. Але в розслідуванні жодного з них ми не просунулися вперед ані на сантиметр.

      – Я маю на увазі вбивство Густо Ганссена.

      Хаген нічого не відповів й уставився пильним поглядом на наркоманів, розпростертих на траві біля дороги. І до його голови прийшли непрошені неприємні думки. Шахраї, що незаконно отримують соціальну допомогу. Крадії. Терористи. Чому він частіше бачить їх, а не працьовитих службовців та робітників, що насолоджуються чесно заробленим відпочинком, гуляючи під лагідним вересневим сонцем? Може, він дивиться на світ чисто як полісмен? І тому багато чого не помічає у своїй поліцейській сліпоті? Хаген майже не чув, що казав йому Харрі, сидячи в кріслі позаду нього.

      – Густо Ганссен, вік – дев’ятнадцять років. Знаний поліцією, товкачами та клієнтами. Його знайшли мертвим у квартирі на вулиці Гаусманнс-гате дванадцятого липня. Помер від втрати крові після пострілу в груди.

      Хаген несподівано вибухнув сміхом.

      – А чому ти хочеш зайнятися якраз тією єдиною справою, яку нам вдалося розслідувати?

      – Гадаю, ти сам знаєш відповідь на своє запитання.

      – Так, знаю, – зітхнув Хаген. – Але якби я знову взяв тебе на роботу, то мені довелося б долучити тебе й до інших справ. Наприклад, до справи підсадного агента поліції.

      – Та я хотів би зайнятися Ганссеном.

      – Якщо висловлюватися цифрами, то існує приблизно сотня причин, через які ти ніколи не отримаєш цієї справи, Харрі.

      – Назви конкретно хоча б деякі з них.

      Хаген обернувся до Харрі.

      – Достатньо назвати хоча б першу з них. Цю справу вже розслідували.

      – А глибше ви копали?

      – Цю справу вели не ми, а відділ кримінальної поліції. До того ж, я не маю вакансій. Навпаки: намагаюся здійснити скорочення штату. Тому навіть чисто офіційно не можу тебе взяти. Мені продовжувати, чи й так ясно?

      – Ясно. А де він?

      Хаген показав у вікно по той бік галявини на сіру кам’яну будівлю, що ховалася за пожовклими липами.

      – У Ботсені, – пояснив Хаген. – У камері попереднього ув’язнення. Наразі.

      – Відвідини заборонені?

      – А хто ж це примудрився знайти тебе аж у Гонконгу і розповісти про цю справу? Невже це…

      – Ні, не він, – відказав Харрі.

      – Тоді хто?

      – Дід Пихто.

      – Хто все ж таки?

      – Можеш СКАЧАТЬ