Знедолені. Виктор Гюго

Чтение книги онлайн.

      – Погляньте, тут якраз є місце, – додала Фантіна.

      Лікар відвів убік сестру Симпліцію, й та пояснила йому, що пан Мадлен поїхав кудись на день чи два, й вона вирішила: нехай хвора думає собі, ніби він поїхав у Монфермей. Зрештою, може, це й правда.

      Лікар схвалив поведінку сестри. Він підійшов до ліжка Фантіни, і та провадила:

      – Розумієте, коли вона прокинеться, я зможу сказати їй «доброго ранку», своїй маленькій киці, а вночі я слухатиму, як вона спить. Вона дихає так ніжно, мені від цього стане легше.

      – Дайте вашу руку, – сказав лікар.

      Фантіна простягла руку і сміючись вигукнула:

      – А, ви ж нічого не знаєте! Я одужала. Завтра приїздить моя Козетта.

      Лікар був здивований. Їй покращало. Пульс посилився. Вогник життя мовби знову спалахнув у цьому жалюгідному тілі.

      – Пане лікарю, – знову заговорила хвора, – сказали вам, що пан мер поїхав по моє золотко?

      Лікар звелів їй не розмовляти й не хвилюватись. Він приписав хінну настоянку і заспокійливе пиття – якщо вночі гарячка відновиться. Йдучи, він сказав сестрі:

      – Їй краще. Якби, на її щастя, пан мер і справді повернувся завтра з дитиною – хто знає? Відомі випадки, коли велика радість зупиняла розвиток навіть безнадійної хвороби. Може, ми її і врятуємо.

      5. Подорожній дбає про те, щоби вчасно виїхати назад

      Було близько восьмої вечора, коли у ворота поштового заїзду в Аррасі в’їхала двоколка. Чоловік, який у ній сидів, випряг білого коня й сам відвів його до стайні, потім увійшов до більярдної, що була на першому поверсі, й сів там, спершись ліктями на стіл. Він згаяв чотирнадцять годин на подорож, яку розраховував зробити за шість. В Едені довелося залишити легке тильбюрі, бо під час зіткнення з поштовим диліжансом зламалися шпиці колеса. У глибині душі він був тільки радий, що так запізнився. Зрештою, це сталося не з його вини.

      Увійшла господиня заїзду.

      – Ви заночуєте, добродію? Будете вечеряти?

      Він заперечливо похитав головою.

      – Конюх сказав, що ваш кінь геть виснажений.

      Тут подорожній порушив свою мовчанку:

      – То він не зможе виїхати завтра вранці у зворотну путь?

      – Що ви, добродію! Він потребує зо два дні перепочинку.

      Тоді подорожній зайшов на пошту і спитав, чи є змога виїхати сьогодні вночі в Монтрей-Приморський з поштовим диліжансом; місце поруч із кучером було ще вільне; він залишив його за собою й заплатив гроші.

      – Не запізнюйтеся, – сказав поштар. – Диліжанс від’їздить рівно о першій ночі.

      Зробивши це, подорожній вийшов у місто і незабаром заблукав у лабіринті вузьких вуличок. Після деякого вагання він вирішив звернутися до перехожого з ліхтарем.

      – Добродію, де тут будинок суду?

      – Я сам іду в той бік, пане, і проведу вас. Будинок суду нині на ремонті, і судові засідання СКАЧАТЬ