Мальва Ланда. Юрий Винничук

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ йому не допомогло. Він виплюснувся до мушлі разом з водою і помчав за течією звичними руслами каналізації. Бумблякевич упав на ліжко і відчув, що його починає зморювати сон. Одначе Фрузя і не думала це помічати. Вона примостилася біля нього по-турецьки і спитала:

      – Тепер, після того всього, що між нами було, я не знаю, як тебе називати, коли ми зостаємося на самоті. На прізвище не пасує, «шановний пане» – смішно. Яке твоє ім’я?

      – Що в імені моїм? Се тільки звук, луна…

      – Тоді дозволь тебе називати Бумбликом. Добре? У тебе мусить бути якесь пестливе ім’я. Коли мені ще захочеться з тобою… хи-хи… то я скажу: «Бумблику! Давай побумбляєм!»

      – Одного не можу збагнути. Як тобі вдалося зберегти цноту, кохаючись із клаком?

      – Ах, та чи ти не розумієш, що то була тільки гра? Який із клака коханець? Він тільки скубоче, пестить, катуляється там усередині, а від цього моя цнота аніскілечки не страждає.

      – А я, між іншим, переживав за тебе, коли ми вирушили на лови. Важко було повірити, що така зваблива панна зберегла досі цноту. Ану ж, думаю, одноріг її уб’є!

      – Ну, що ти, якби я не була цнотлива, то ніколи б і не вирушила на лови. Хоча, правду кажучи, мала деякі сумніви. Клак клаком, а все ж таки я отримувала насолоду.

      – Що то була за історія з Мальвою і однорогом?

      – Звідки ти про неї знаєш?

      – Від князя.

      – І що тебе цікавить?

      – Чи було щось між ними. Між Мальвою і однорогом.

      – Авжеж, що мусило бути. Ніскілечки не сумніваюся. Чого б то вона раптом відмовилася брати участь у ловах? Та, правда, це не був простий одноріг, а якийсь їхній володар. Можливо, що це той самий, якого ти вполював. Теж такий самий незвичайно білий і вродливий. Хтозна, чи і я би втрималася і не віддалася, якби мене такий одноріг узяв собі на спину.

      – А були випадки, що хтось кохався з однорогом?

      – А нікому не скажеш?

      – Ні.

      – Поклянись.

      – Клянусь.

      – Княгиня теж колись на однорогові гарцювала. Та й догарцювалася.

      – А то ж як?

      – Народила князя.

      – То він син однорога?

      – Так.

      – Але ж у ньому нема нічого від… е-е… татуня!

      – Чому нема? У нього спина і ноги вкриті делікатним білим хутром. А над чолом є маленька ґулька. Вона схована у шевелюрі, і її так просто не видно. Але вона росте. Такий собі скромний ріжечок.

      – Дуриш! – не повірив Бумблякевич. – Це якась повна абракадабра! Якби він був наполовину однорогом, то не полював би на своїх родичів!

      – Одноріг – їхній тотем. Полювання і споживання тотему – звичай, який сягає правіку. У Теодорові по матері пливе цісарська кров, а по батькові королівська. Адже той одноріг був королем однорогів.

      – Чи богом однорогів?

      – Не знаю, як це у них СКАЧАТЬ