Молоко з кров’ю. Люко Дашвар

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ вам своїх Шариків підкинуть. – Агент показав у бік новобудов. – І взагалі… У народі кажуть: не купуй хату, а купуй сусідів. Ви розумієте? Тут дуже… дуже пристойні сусіди.

      – І що тут продається? – застрягла у мінорі Руслана, і агент повів її вулицею до двох старих хат, одна майже навпроти одної.

      Спочатку панянка походила подвір’ям великої, перебудованої хати зі старою вишнею під вікном і сухим бузковим кущем за огорожею.

      – Тут землі – шістдесят соток, город виходить у степ, – накручував агент. – А степ… Тобто поле… Можна орендувати. Хоч гектар… Хоч десять…

      Руслана скептично закопилила губки.

      – Мені хотілося, щоб це було романтичне місце… Розумієте? Оповите легендами.

      – Є легенда! Є! – пожвавішав агент. – Запитайте будь-кого з місцевих. За селом два ставки. Тобто… Були ставки. Років сто тому прекрасний юнак полюбив прекрасну дівчину, але батьки… Жорстокі батьки були проти, і тоді юнак заплив на середину ставка і втопився.

      – А вона, звичайно, втопилася у другому ставку? – ще більш скептично припустила Руслана.

      – Звичайно! – відповів агент серйозно. – І після цього ставки поросли очеретом, перетворилися на болота. Кажуть, це закохані не хотіли, щоб шукали їхні тіла…

      – Їх не знайшли?

      Агент відчув слабину.

      – Ні! І з того часу… З болота… – вигадував поспіхом, – чуються прекрасні співи…

      – Співи? Повна дурня! – Панянка враз втратила інтерес до фольклору.

      Агент зітхнув – перебір!

      – А друга хата? – уже командувала Руслана. – Хочу подивитися другу хату.

      Вийшла з двору, стала на вулиці під бузковим кущем, мовляв, покажіть, куди йти. Агент зніяковів, показав на другу хату з великою старою лавкою перед огорожею.

      – Щодо легенд… Ту другу хату дивитися не раджу. Там сталося криваве, страшне, звіряче вбивство. Кілька років тому. І з того часу хазяйка як не старається, а хату продати не може… Забобонні люди кажуть: у ній живе якийсь дух, пов’язаний із… Не згадаю точно, але з якоюсь країною – чи то Францією, чи то Бельгією…

      – Господи! Що за маячня! – обірвала його Руслана і вже ступила крок на розпечений асфальт, та раптом у кінці вулиці виник потужний мотоцикл, промчав повз компанію, обдав усіх гарячою курявою і зупинився біля хати, якою агент щойно лякав Руслану. З новенької «хонди» зіскочив хлопчина в шоломі й пішов у двір.

      – А це що за… – Руслана обтрушувала пилюку з новенької сукні від Стели Макартні й обурено дивилася на власника «хонди». – Нахаба!

      – Не зважайте! Не зважайте! – захвилювався агент. – Хлопець – не з місцевих. Випадковий гість. Взагалі люди тут дуже гостинні.

      Руслана обернулася до хати з бузковим кущем.

      – Не можу пояснити… Але це місце нагадує мені про щось кровне… Мабуть… Мабуть… Я зупинюся на цьому домі!

      Агент СКАЧАТЬ