Київські бомби. Андрій Кокотюха

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ перемоги світової революції вона не збиралася мати дітей, проте до чужих ставилася без злості. Вважала: кожна дитина невинна і має шанс стати кращою, ніж її батьки. Такою вважала себе, рішуче порвавши зі своєю, як гадала, реакційною та вірнопідданською родиною, де вважалося почесним вішати на стіну не лише портрет царя, а й картини із зображенням членів імператорських фамілій. Батько пояснював: це так вони вдячні за те, що суспільство не відторгнуло їх, ви хрещених євреїв, дозволило обіймати високі посади, мати пристойну репутацію й бути прийнятими та бажаними у вищому товаристві.

      Ні, таке не для неї. Діти мають шанс.

      – Левін, останній раз прошу…

      – Пильнуй вулицю, – перервав її той. – Як почнеться – кричи й падай. Хай дивляться на тебе, більше істерики, Фаню.

      – Левін…

      – Все!

      Малюта, порівнявшись із екіпажем, ступив крок із тротуару на вуличну бруківку.

      Те, що сталося далі, пояснити не зміг ніхто.

      Майже водночас із Малютою на бруківку вийшов і рішуче посунув навперейми екіпажу нічим особливим не примітний молодий чоловік у старій шинелі без погонів. Звідки він узявся – не помітив ніхто з бойовиків, і згодом Фаїна картала себе за втрату пильності. Хоча навіть якби стежила за вулицею старанно, все одно молодик у шинелі та окулярах не привернув би її уваги.

      Візник, що правив екіпажем, угледів хлопця надто пізно – складалося враження, що той зараз хоче кинутися під кінські копита від нещасної любові. Натягнувши віжки, він махнув канчуком, рявкнув мало не на всю округу:

      – Тпру-у-у-у! Куди ти лізеш, сучий сину! Ось я тебе!

      Майнув у повітрі канчук.

      Молодик ступив крок убік, виставив перед собою руку – лиш тепер Фаїна розгледіла дуло.

      Стріляв він не в людей.

      Три постріли, один за одним, призначалися коневі. Тварина не заіржала – здавалося, зовсім по-людськи зойкнула від несподіванки й болю, здибилася й одразу завалилася на бік, від чого запряжений екіпаж почав хитатися.

      Наступної миті з протилежного боку, блискавкою майнувши повз Фаїну та Левіна, на бруківку вискочив студент, той самий, худорлявий, із коробкою шоколаду.

      Широкий замах, мить – і брунатного кольору пакунок полетів просто під колеса. Студент устиг зробити два широких стрибки, як посеред Володимирської пролунав вибух.

      Але за мить до того Фаїна з Левіним, що стояли до несподіваного метальника найближче й не зводили з нього очей, вхопили те, що навряд чи кинулося в очі звичайним перехожим.

      Збираючись жбурнути свою коробку під екіпаж, студент рухався швидко, проте не надто зграбно. В останній момент нога підвернулася, він поточився, втратив рівновагу, намагався її втримати – і водночас не збирався більше зволікати з кидком. Тому не вийшло так, як гадалося: бомба не просто не долетіла до цілі, вона стукнулася об каміння бруківки праворуч від лівого заднього колеса. Вибух пролунав – та не зашкодив ані екіпажу, ані тим більше – його пасажирам.

      Студент же СКАЧАТЬ