Жанна батальйонерка. Ґео (Георгій) Шкурупій

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ style="font-size:15px;">      – Я ж казав, коли ми будемо гомоніти, то дух розсердиться! – зауважив Криницький.

      – Давайте викличемо когось іншого! – сказала Жанна.

      – Може, Пушкіна? – запропонував Муславський.

      – Фі!.. – сказав хтось з присутніх. – Пушкін завжди лається гірш за Наполеона…

      – Ну, так кого?..

      – Ай!.. Мене все хтось хапає за ноги. Запаліть електрику!..

      – Попросіть одного з ваших сусідів, – сказав Муславський, – щоб сиділи спокійніше!

      – Давайте викличемо дух Петра Великого! – запропонувала Жанна.

      – Оце то ділова людина! – сказав Муславський.

      – Слухайте, Муславський, заберіть свою ногу! – попросила Жанна.

      Знову з’єднали руки й стало тихо, лише було чути, як чогось незадоволено засопів Голуб’ятніков. Стілець знову похитнувся.

      – Петро Великий, ти тут? – спитав Муславський.

      Стіл чомусь похитнувся два рази, але в цей час щось велике, м’яке впало на стіл, на руки присутніх. Залунали перелякані крики та вереск панночок, загуркотіли стільці.

      – Ай! Що це таке?..

      – Дайте електрику!..

      – Електрику!..

      Кричали й метушились налякані гості, поки хтось з них не включив електрики. Напруження і страх розв’язалися дуже просто. На столі сидів білий кіт, що його знайшов Голуб’ятніков. Агасфер, як його назвала Жанна, сидів на столі і спокійно вмивав свою забруднену мордочку.

      До кімнати дійшов приглушений дзвоник з передпокою.

      – Хто це може бути? – вголос подумала Жанна.

      Незабаром прийшла покоївка.

      – Там прийшли якийсь добродій! Вони правильно сказали пароль.

      – Ну, так проси сюди!..

      До кімнати зайшов Стефан Бойко, скромно вдягнений у темний костюмчик. Його обличчя було трохи схвильоване й він ніяково поглядав на присутніх. Гості Жанни здивовано дивилися на непрошеного пришельця.

      Муславський кинувся на допомогу Бойкові.

      – Євгеніє Михайлівно, вибачте, будь ласка, я зовсім забув сказати, що я насмілився сьогодні запросити до вас мого друга – студента-однокурсника Стефана Борисовича Бойка! Він великий прихильник теософської науки й дуже багато знає з цієї галузі.

      – Прошу! Прошу заходити! – привітно заговорила до Бойка Жанна.

      – Знайомтесь! – сказав Муславський.

      Інцидент був вичерпаний і гості знову почали обговорювати свій несподіваний переляк.

      – Може ми можемо продовжувати при світлі? – запитала панночка, що її нахабні духи ввесь час хапали за ноги.

      – Про це треба спитати в мого товариша Стефана Борисовича! – відповів Муславський. – Він дуже компетентний у цих справах. Як гадаєте, Стефане Борисовичу?

      – Кха… Гм… я власне…

      Муславський насмішкувато дивився, як ніяковіє Бойко.

      – Я гадаю, що можна, – продовжував Бойко, – тільки треба дуже старанно заабажурити світло, щоб було напівтемно!

СКАЧАТЬ