Жанна батальйонерка. Ґео (Георгій) Шкурупій

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ тато! Пропустіть його. Це мій хороший тато!.. – Почала вона ластитись до людини в шубі, що тепер вже зайшла до передпокою.

      Жанна сміялась і щебетала, поки професор роздягав шубу, а гімназист з винуватим виглядом розгублено ламав пальці.

      – У нас сьогодні збори, татусю! – пояснювала Жанна. – Льоня Криницький сьогодні вартує. Ха-ха! Правда він дбайливо охороняє товариство «Священного Лотоса». Він навіть не хтів пропустити тебе… Як це прекрасно! Познайомтесь, це мій тато професор Барк, а це Льоня Криницький… Ти, мабуть, їв цукерки Криницьких, у них своя цукеркова фабрика.

      Професор щось задоволено промимрив і сунув два пальці розгубленому вкрай гімназистові. Потім він з дочкою пройшов в протилежний бік приміщення до свого кабінету.

      За хвилину Жанна з веселим сміхом вибігла назад, вона, заспокоюючи, попестила рукою зашаріле обличчя гімназиста й побігла до гостей.

      – Ви лише уявіть собі! – весело кричала вона до гостей. – Льоня Криницький так дбайливо виконує свої обов’язки, що навіть не хтів пропустити мого батька. Ха-ха-ха! Його треба підвищити на один духовний ступінь. Він заслуговує на це. Панове, почекайте ще кілька хвилин і ми почнемо!..

      В передпокої знову задеренчав дзвоник. Вартовий гімназист одчинив двері й побачив перед собою трохи притрушену снігом постать студента.

      – Змія! – сердито промовив гімназист.

      – Мудрість! – трошки насмішкувато відповів студент. – Мудрість, мій любий. Вона іноді нікому не заважає, її легше іноді носити за значок вашої гімназії. Так то, шановний колего!

      Студент роздягнув своє чорне пальтечко й студентського кашкета.

      – Юрій Муславський! Будьмо знайомі! – промовив він до гімназиста.

      – Леонид Криницький! – важно відповів той.

      Студент трохи потер руку об руку, щоб зогріти їх, вийняв хусточку, висякав носа й пішов до кімнат.

      – Це ви, пане Муславський! – першою привітала його Жанна. – Що ж ви так спізняєтесь? Це не гаразд! А ми вас чекаємо!

      Гості на хвилинку відірвались од своїх затишних розмов і подивилися вбік Муславського й Жанни, вони то напевне не чекали цього студентика. Чого ж це Жанна розписується за них. Ну, мабуть, тут щось та є.

      – Знайомтесь! – промовила Жанна. – Це Юрій Муславський. Філолог та історик.

      Студент спокійно вклонився присутнім, потім пройшов до дивана і зручно сів на нього, випадково розлучивши якусь парочку, що провадила тиху теософську розмову.

      – Вибачте, я, здається, перешкодив вашій розмові, – сказав студент, помітивши це, – але на дворі такий мороз, що виморожує всяку ввічливість. Не знаю, чи вийде щось з нашої вечірки й чи з’явиться сьогодні будь-який дух. Ручусь, що будь-який дух замерзне при сьогоднішньому морозі! Принаймні мій дух остільки замерз, що не помітив навіть вашої присутности!

      – Ми розмовляли про народні прикмети! – заговорила до нього панночка, помітивши, що в Муславського гарне обличчя. – Правда, що коли зимою багато снігу, СКАЧАТЬ