Останній шанс на кохання. Людмила Волок

Чтение книги онлайн.

      Та через секунду це припущення здалося йому настільки безглуздим, що він розсміявся, побачивши, як видовжилося від подиву обличчя елегантної пасажирки:

      – Вибачте за грубість, заради бога. Я зопалу подумав був, що ви збираєтеся запропонувати мені гроші за, так би мовити, любов!

      – Саме так і є, – закивала головою Віра Миколаївна. І для більшої переконливості додала: – Абсолютно правильно.

      У Сергія відвисла щелепа. Мало того, що пропонує непристойність, так ще й не соромиться! Ох і стара розпусниця! А на вигляд така чемна, гарно вбрана… За п’ятдесят штук він, може, й погодився б, зважаючи на сімейні проблеми… Але ні!

      – Мене звати Віра Миколаївна. А вас? – діловито вела переговори дивна пасажирка.

      – Ось що, жіночко, вибирайтеся з маршрутки – і щасливої дороги. Мені краще повірити, ніби ви просто невдало пожартували. – Сергій зійшов зі східців і попрямував до кабіни.

      – Мені більше подобалося, коли ви зверталися до мене «пані», – кинула йому навздогін Віра.

      Сергій зупинився, озирнувся. Віра, нарешті, взяла свої речі та вийшла з салону. Підійшла до водія ближче і впевнено продовжила:

      – Судячи з усього, ви мене справді неправильно зрозуміли. Я зовсім не шукаю любовних пригод, принаймні з чоловіками вашого віку, – закінчила промову, гордо підняла голову й подивилася на Сергія, сподіваючись на його реакцію.

      – То чого ж ви тоді від мене хочете?!

      – Сумніваюся, що це місце й час підходять для докладніших пояснень, – сказала Віра.

      Вона мала рацію: черга з маршруток помітно просунулася вперед, і Сергієві вже кілька разів сигналили з автобусів, які стояли позаду: мовляв, проїжджай, годі теревенити. Та й взагалі, вокзал – не те місце, де можна обговорювати серйозні справи.

      Після миті роздумів Віра запропонувала:

      – Давайте зустрінемося увечері в «Пампушках і ватрушках», це, здається, на вашому маршруті? У вас коли зміна закінчується?

      – Сьогодні я допізна, а завтра – вихідний. Та в мене все одно немає бажання з вами зустрічатися, – заявив Сергій. Ця розмова почала його дратувати, і він уже не знав, як позбутися настирливої пасажирки.

      – Так, звісно, ви маєте повне право відмовитися. Але я скажу поки що лише три речі. По-перше, ця пропозиція повністю в рамках пристойності, ваша місія буде швидше благородною, ніж образливою для вас. По-друге, ви отримаєте за виконану роботу стільки грошей, скільки захочете. І по-третє – це забере не надто багато часу. Максимум – три місяці…

      На останніх словах губи Сергієвої співрозмовниці затремтіли й некрасиво скривилися, так наче вона ось-ось розплачеться. «От лихо, зовсім ненормальна. Пообіцяю зустрітися, аби тільки відчепилася», – подумав Сергій і запропонував:

      – Гаразд, давайте завтра, «Пампушки» цілком влаштовують.

      – Чудово. Об одинадцятій. Домовились?

      – Домовились… – СКАЧАТЬ