Клуб «Мефісто». Тесс Герритсен

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ вітальні й схопила пульт. Одним натиском вимкнула телевізор.

      Френкі застогнав:

      – Ну мам, там Джессіка Сімпсон має бути за десять…

      Тут він помітив, яке в матері обличчя, і негайно замовк.

      Майк першим зіскочив з дивана. Без жодного слова слухняно прослизнув до їдальні. Його брат Френкі та Френк-старший пішли слідом, значно похмуріше.

      Стіл був накритий неймовірно. У кришталевих підсвічниках мерехтіли свічки. Анджела розклала сині з золотом порцелянові тарілки, і лляні серветки, і нові винні келихи, недавно куплені в магазині посуду «Данск». Та коли вона сіла й оглянула цей бенкет, у погляді не було гордості, саме кисле невдоволення.

      – Як чудово, місіс Ріццолі, – сказав Гебріел.

      – О, дякую. Я знаю, ти можеш оцінити, скільки зусиль потребує таке частування. Бо ж сам умієш готувати.

      – Ну, я стільки років жив сам, що й вибору не мав. – Він опустив руку під стіл, стиснув долоню Джейн. – Пощастило знайти дівчину, яка готує.

      Треба було додати «коли руки доходять».

      – Я навчила Джейні всього, що сама знаю.

      – Ма, можеш передати баранину? – гукнув Френкі.

      – Перепрошую?

      – Баранину.

      – А що сталося з «будь ласка»? Не передам, поки не почую цього слова.

      Батько Джейн зітхнув.

      – Та ну тебе, Енджі. Це ж Різдво. Можеш просто нагодувати хлопа?

      – Я цього хлопа тридцять шість років годую. Не вмре з голоду тільки через те, що я прошу трохи чемності.

      – Ем… ма? – втрутився Майк. – Чи могла б ти, ем, будь ласка, передати картоплю?

      І смиренно додав ще раз:

      – Будь ласка?

      – Так, Майкі, – передала йому миску Анджела.

      Певний час ніхто не говорив, чутно було лише, як жують щелепи й шкрябають порцеляну ножі. Джейн глянула на батька, який сидів з одного краю столу, тоді на матір з іншого. Їхні погляди не зустрічалися. Вони цілком могли б їсти в різних кімнатах, така між ними була прірва. Джейн не часто розглядала батьків, але сьогодні відчула в цьому потребу, і побачене її засмутило. Коли вони встигли так постаріти? Коли в мами з’явилися ці складки на повіках, а татове волосся так порідшало?

      Коли вони зненавиділи одне одного?

      – Джейні, може, розповіси, чим була така зайнята цієї ночі? – запропонував батько, дивлячись на дочку й ретельно уникаючи Анджели.

      – Ем, тату, ніхто не хоче про таке слухати.

      – Я хочу, – втрутився Френкі.

      – Різдво ж. Думаю, що…

      – То кого порішили?

      Джейн глянула на старшого брата через стіл.

      – Молоду жінку. Неприємне видовище.

      – Я про це потеревенив би, – сказав Френкі й поклав до рота шмат рожевої баранини. Майстер-сержант Френкі кидає їй виклик.

      – Тобі б не сподобалося. Мені точно не сподобалося.

      – Вона хоч гарна була?

      – А СКАЧАТЬ