Клуб «Мефісто». Тесс Герритсен

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ зняла каструлю з плити й перевернула над друшляком, висипаючи готові ньокі. Коли пара розсіялася, Джейн побачила її мокре обличчя, обрамлене пасмами волосся. Надворі вітер пронизував крижані вулиці, а тут, на материній кухні, від спеки горіли обличчя й вікна вкривала пара.

      – А ось і матуся, – сказав Гебріел, заходячи до кухні з Реджиною на руках. – Дивіться, хто вже прокинувся.

      – Щось вона недовго поспала, – зауважила Джейн.

      – Це під футбол? – Гебріел засміявся. – Наша дочка точно вболіває за «Патріотів». Чула б ти, як вона завивала, коли «Дельфіни» їм забили.

      – Дай її мені.

      Джейн розкрила обійми й притиснула непосидючу Реджину до грудей. «Моїй дитині лише чотири місяці, – подумала, – а вона вже намагається від мене втекти». Розлючена маленька Реджина прийшла до цього світу, вимахуючи кулачками, червона від крику. «Невже тобі так не терпиться вирости? – питала себе Джейн, заколисуючи дочку. – Не хочеш трохи довше побути маленькою, дозволити тримати тебе, тішитися тобі, поки роки не вивели тебе за мій поріг?»

      Малеча схопила матір за волосся й боляче смикнула. Джейн поморщилася, прибрала чіпку ручку. І раптом подумала про іншу руку, холодну, позбавлену життя. Чиясь інша дочка нині лежить у морзі, розрубана на шматки. «Ну ось, Різдво. Сьогодні мені як ніколи не варто думати про мертвих жінок». Але цілуючи шовковисте волосся Реджини, вдихаючи аромат мила й дитячого шампуню, вона не могла викинути з голови іншу кухню й те, що дивилося на неї з кахляної підлоги.

      – Агов, ма, там перерва. Коли їсти будемо?

      Джейн підвела очі: до кухні вкотився Френкі, старший брат. Востаннє вони бачилися рік тому, коли він прилетів додому на Різдво з Каліфорнії. Відтоді плечі в нього стали ще ширші. Здавалося, Френкі щороку збільшується, руки були вже такі м’язисті, що висіли тепер не прямо, а арками, мов у горили. «Стільки годин у спортзалі, і що це йому дало? – подумала Джейн. – Став більший, але точно не розумніший». Вона кинула схвальний погляд на Гебріела, який відкорковував к’янті. Вищий і стрункіший за Френкі, він мав будову скакуна, а не ваговоза. «Якщо маєш мізки, – подумала вона, – кому потрібні м’язи монстра?»

      – Обід за десять хвилин, – повідомила Анджела.

      – Тобто до третьої чверті не закінчимо, – відповів Френкі.

      – Може, просто вимкнете телевізор? – запропонувала Джейн. – Це ж різдвяний обід.

      – Так, і якби ти вчасно з’явилася, ми поїли б раніше.

      – Френкі, – обірвала його Анджела. – Твоя сестра працювала всю ніч. І бачиш – вона мені допомагає. Тож не чіпай її!

      У кухні запанувала тиша: брат із сестрою обоє здивовано подивилися на матір. «Невже ма хоч раз стала на мій бік?»

      – Що ж. Класне Різдво, – сказав Френкі й вийшов.

      Анджела переклала ньокі в глибоку миску й полила паруючим телячим соусом.

      – Ніякої поваги до жіночої роботи, – пробуркотіла вона.

      Джейн засміялася.

      – Це ти щойно помітила?

      – Наче ми на ту повагу не заслужили? – Анджела потяглася за великим СКАЧАТЬ