На коні й під конем. Блакитна дитина. Анатолій Дімаров

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ мале, як моя Сонька, морда ж чорна, як у арапа! Ще й гавкав собачим голосом.

      Казочка про літак

      Оцю історію я почув, коли мені було неповних сім років. Розповідала її знайома вчителька, мамина подруга, що іноді наїжджала до нас із міста – з таємничого Миргорода. І я, що ніколи не був далі сусіднього села, дивився на неї, як на сьоме чудо світу.

      Розповідала вчителька про невеликого хлопця, який захворів якоюсь загадковою, таємничою хворобою. Де тільки його не возили, чим не лікували – хлопчик все танув і танув, як ота тоненька свічечка, що згорає від невмолимого вогню. Батьки були у відчаї і не знали, що вже й робити.

      Врешті вони звернулися до одного старенького лікаря. Той оглянув хлопчика, вислухав його, а потім запитав:

      – Він у вас нічого не просить? Що він хотів, коли був здоровий?

      – Він і зараз просить купити літак, – відповіли батьки.

      – Тож купіть негайно літак, поставте непомітно біля ліжка, щоб він, прокинувшись, відразу ж побачив його.

      Так і зробили, їздив батько аж у Полтаву, а таки привіз літак.

      То був незвичайний літак. Великий, з чотирма яскраво пофарбованими крилами, з моторчиком і пропелером, він навіть запускався і злітав у повітря.

      – І що б ви думали? – закінчила вчителька. – Хлопчик після того відразу ж почав видужувати.

      Мама дивувалася, слухаючи подругу, а я, що не пропустив жодного слова, тихенько підійшов до неї і смикнув за рукав:

      – Купи й мені літак.

      – Атож, нагадай козі смерть! – засміялася мама. – Біжи краще подивися, де Сергійко.

      Я неохоче пішов, а думка про літак не залишала мене. Минулого року, восени, у високому холодному небі забринів, загув, гостро спалахнув на сонці дивовижний металевий птах. Майже всі дітлахи, позадиравши голови та кричачи від шаленого збудження, помчали вслід за літаком, не розбираючи, де тини, де перелази.

      І от виявляється, що літак той, ну, нехай трохи менший, можна купити в Полтаві. В нього яскраво пофарбовані крила, отакі, мабуть, як у великих метеликів, він гуде і літає, як той, що пролетів минулого року над нашим селом. Є від чого втратити голову!

      Ходив по вулицях, гукаючи брата, що подався кудись з дітлахами, а літак все кружляв перед очима, аж я незчувся, як і сам почав густи, розставивши крилами руки та бігаючи вздовж вулиці.

      Увечері я ще раз спробував ублагати маму. Позамітавши без маминого нагадування хату, винісши сміття, я підійшов до мами і солоденьким голосом запитав:

      – А коли я піду до школи, ти мені купиш літак?

      – Та відчепись ти від мене! – аж розгнівалася мама. – Дався тобі той літак!

      Насупившись, я одійшов від мами, забився у найтемніший куток.

      Цілу ніч мені снився літак. Наче я заводжу його, а він вимахує крилами, злітає високо-високо, а потім знову опускається вниз. Снилося, немов я заніс його до хати, поставив на стіл. І тільки поставив, відразу ж прокинувся.

      Було СКАЧАТЬ