Могутніше за меч. Джеффри Арчер

Чтение книги онлайн.

      – Ферма «Асґарт», розташована на кордоні з Веллсом, сімдесят акрів землі, здебільшого ріллі, і чудовий вікторіанський особняк… потребує невеликого ремонту, – додав він неохоче.

      – А ціна?

      – Триста двадцять тисяч, – назвав Воткінс, передаючи брошуру, і швидко додав: – Але можливий торг.

      Себ заперечно похитав головою:

      – Я сподівався на щось не менше тисячі акрів.

      Очі Воткінса спалахнули так, ніби він виграв джек-пот.

      – Є одна виняткова пропозиція, яка нещодавно потрапила на ринок, але я лише субагент, і, на жаль, оферти можна складати лише до п’ятої години цієї п’ятниці.

      – Якщо це те, що мені треба, я не зволікатиму.

      Воткінс відсунув шухляду свого письмового столу і запропонував клієнтові брошуру ферми «Шифнал».

      – Це вже виглядає цікавішим, – схвалив Себ, гортаючи сторінки брошури. – Скільки за неї просять?

      Ріелтор повагався, ніби не бажаючи називати суму. Себ терпляче чекав.

      – Я знаю, що є пропозиція від «Севіллса» в один мільйон шістсот тисяч, – поінформував Воткінс.

      Тепер настала його черга терпляче чекати, що клієнт відповість на цю пропозицію.

      – Може, мені буде краще вивчити деталі під час обіду, а потім повернутися сюди пізніше й обговорити це з вами?

      – А я тим часом підготую все, щоб ви могли оглянути цю нерухомість?

      Це було останнє, чого хотів Себ, тому він швидко відповів:

      – Я прийму рішення, коли матиму можливість перевірити деталі.

      – Час працює проти нас.

      «Це правда», – подумав Себ.

      – Я повідомлю вам про своє рішення, коли повернуся сьогодні пополудні, – повторив він вже упевненіше.

      – Певна річ, – Воткінс схопився, відпровадив його до дверей, ще раз потиснув руку і сказав: – Із нетерпінням чекатиму на нашу зустріч згодом.

      Себ вийшов на Гай-стрит і хутко подався назад до пабу. Пан Ремсі стояв за шинквасом, витираючи склянку, коли Себ сів на ослінчик перед ним.

      – Ну що, пофартило?

      – Можливо, – сказав Себ і поклав глянцеву брошуру на стійку, щоб її зміг побачити господар. – Ще одне пиво, може, приєднаєтесь до мене?

      – Дякую. Ви будете обідати?

      – Попрошу і стейк, і пиріг із нирками, – замовив Себ, вивчаючи меню, написане крейдою на дошці за шинквасом.

      Ремсі не відводив від брошури очей, навіть коли наливав пів пінти клієнтові.

      – Я можу вам розповісти дещо про цю власність, – сказав він, коли його дружина вийшла з кухні.

      – Здається, ціна трохи завищена, – зауважив Себ, закидаючи свій третій гачок.

      – Авжеж, – погодився Ремсі. – Бо ще п’ять років тому за цей маєток правили триста тисяч, і навіть за цією ціною молодий пан Коллінґвуд не міг його продати.

      – Нові податкові пільги можуть бути СКАЧАТЬ