Могутніше за меч. Джеффри Арчер

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ якими торгує, а його чимале черево вказувало на перевагу пиріжків зі свининою над вишуканою їжею, тож було важко повірити, що цей велетенський чолов’яга колись грав відбивачем у команді Шифнала.

      – Вітаю, – промовив господар. – Що можу вам запропонувати?

      – Пів пінти вашого місцевого пива буде більш ніж доречною, – сказав Себ, який зазвичай не пив у робочий час, але сьогодні це було частиною його обов’язків.

      Власник налив пів пінти «Wrekin IPA» і поставив трунок на стійку.

      – Із вас один шилінґ і шість пенсів.

      Половина ціни, яку Себ мав би заплатити в Лондоні. Він відсьорбнув.

      – Непогано, – похвалив гість, перш закинути гачок. – Це пиво не таке, як на заході, але все одно смачно.

      – То ви не з цих місць? – вгадав власник.

      – Ні, я простий хлопець із Ґлостершира, який там народився і виріс, – сказав йому Себ, перш ніж зробити ще один ковток.

      – То що привело вас до Шифнала?

      – Моя фірма відкриває філію у Шрусбері, і моя дружина не погодиться на переїзд, якщо не зможу знайти хороший будинок на селі.

      – Ви часом в крикет не граєте?

      – Я перший подавач у клубі «Сомерсет стреґелерс». Це ще одна причина, чому я не надто прагну переїжджати.

      – У нас тут дуже пристойна одинадцятка[11], але ми завжди шукаємо нові таланти.

      Себ указав на світлину на задній стіні бару.

      – Це ви тримаєте кубок?

      – Я. 1951 рік. Тоді я був на п’ятнадцять літ молодший і на п’ятнадцять фунтів легший. Ми вперше виграли кубок графства того року, вперше і востаннє. Хоча й дійшли до півфіналу торік.

      Час знову закидати вудку.

      – Якщо я хотів би купити будиночок у цій місцині, з ким би ви порадили мені мати справу?

      – У місті є лише один більш-менш пристойний ріелтор. Чарлі Воткінс, наш охоронець ворітець. Ви знайдете його офіс на Гай-стрит, не пропустите.

      – Тоді я піду поспілкуватися з паном Воткінсом і повернусь, аби щось перекусити.

      – Страва дня – стейк і пиріг із нирками, – погладив черево власник закладу.

      – Побачимося пізніше, – пообіцяв Себ після того, як допив свій трунок.

      Гай-стрит було знайти не важко, як і «Аґенцію з нерухомості Воткінса», про що повідомляла похмура вивіска, що гойдалася на вітрі. Себу знадобився певний час, щоб вивчити пропозиції продажу у вітрині. Ціни варіювали від семисот до дванадцяти тисяч фунтів, тоді що у цих місцинах могло коштувати один мільйон шістсот тисяч?

      Себ відчинив вхідні двері, і про його візит повідомив вхідний дзвіночок. За столом сидів якийсь молодик, який при появі Себа звів на нього погляд.

      – Пан Воткінс на місці? – запитав Себ.

      – Зараз він із замовником, але незабаром повернеться, – прозвучала відповідь, тут двері позаду молодика відчинилися і до кімнати зайшли двоє чоловіків.

      – Я СКАЧАТЬ