Могутніше за меч. Джеффри Арчер

Чтение книги онлайн.

      – Щось сталося?

      – Ходімо зі мною, – сказав Гаррі без пояснень.

      Джайлз натягнув халат і пішов за своїм шваґром коридором до його каюти.

      – Доброго ранку, сестричко, – привітався він із Еммою, а Гаррі вручив йому листівку, сказавши:

      – Її королівська величність.

      – Зрозумів, – сказав Джайлз після того, як вивчив картку. – Королева-мати не могла прислати квіти. Але якщо вона цього не зробила, тоді хто?

      Він нахилився й уважніше оглянув вазу.

      – Хто б це не був, він міг би туди напакувати дуже багато семтексу[1].

      – Або кілька пінт води, – не хотіла вірити Емма. – Ви впевнені, що є про що турбуватися?

      – Якщо це вода, то чому квіти вже зів’яли? – спитав Джайлз, коли у двері постукав капітан Тернбулл та увійшов до каюти.

      – Ви хотіли мене бачити, пані голово?

      Емма взялася пояснювати, чому її чоловік і брат стоять на колінах.

      – На борту є чотири офіцери SAS, – повідомив капітан, зупиняючи тираду жінки. – Хтось із них обов’язково зможе відповісти на будь-які запитання пана Кліфтона.

      – Припускаю, що вони опинилися на борту не випадково, – сказав Джайлз. – Не можу повірити, що всі вони вирішили провести відпустку в Нью-Йорку водночас.

      – Вони тут на прохання секретаря Кабінету Міністрів, – пояснив капітан. – Але сер Алан Редмейн мене запевнив, що це лише запобіжний захід.

      – Як завжди, цей чоловік знає щось, чого не знаємо ми, – зауважив Гаррі.

      – Тоді, можливо, саме час дізнатися, в чому справа.

      Капітан вийшов із каюти і шпарко пробрався коридором, зупинившись лише тоді, коли дістався до каюти номер сто дев’ятнадцять. Полковник Скотт-Гопкінс відповів на стукіт у двері набагато швидше, ніж Джайлз кількома хвилинами раніше.

      – У вашій команді є експерт із вибухівки?

      – Сержант Робертс. Він служив мінером у Палестині.

      – Мені він потрібен негайно в каюті голови правління.

      Полковник не став питати про причини. Він побіг коридором, вибрався на великі сходи й побачив там капітана Гартлі, який саме прямував до нього.

      – Я щойно бачив Лаяма Догерті, який виходив із туалету в салоні першого класу.

      – Ти впевнений?

      – Авжеж. Він увійшов туди, як ровесник царя Гороха, а вже за двадцять хвилин звідти вийшов Лаям Догерті. Він покрокував униз до каютного класу.

      – Це все пояснює, – зронив Скотт-Гопкінс, спускаючись лише на крок позаду Гартлі. – Який номер каюти Робертса? – запитав він мимохідь.

      – Сім-чотири-два, – відповів Гартлі, коли вони перелазили через червоний ланцюг, за яким починалися вужчі сходи.

      Вояки не зупинялися, доки не дійшли до сьомої палуби, а там із тіні виступив капрал Кренн.

      – Догерті не проходив повз тебе упродовж останніх кількох хвилин?

СКАЧАТЬ