Постріл в Опері. Лада Лузіна

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ style="font-size:15px;">      Ехе-хех…

      Києвиця кинула прощальний погляд на засніжені залишки Золотих воріт – справжніх! – не перетворених іще на помпезну оперну декорацію.

      Із сумом подивилася туди, де за двома поворотами ховався Найчудовіший у світі Володимирський собор, іще закритий, не лише для відьом – для всіх відвідувачів.

      «Його відкриють у 1896 році – до 900-річчя хрещення Русі».

      Зітхнула, притисла до грудей безцінний трофей із золотою етикеткою, взяла Мира за руку, прочитала закляття і, не рушаючи з місця, переступила сто десять років.

      Над ними вивищувався псевдосередньовічний рожевий замок з крилатими химерами, що підтримували Вежу з казковим тонко-шпилевим ковпаком.

      Навкруги було літо.

      У шубці відразу стало спекотно й незручно. Мир стягнув з голови циліндр, що відразу став блазнівським, і взявся вилазити з пальта.

      Маша поглянула на годинник.

      Йдучи в Минуле, вона засікла час: 13.01.

      Нині «Чайка» на її руці показувала: 13.02.

      Виходило, променад 1894-м або -5 роком зайняв рівно хвилину за реальним часом…

      Збоку відразу почулося:

      – Слава Вам, Ясна Києвице!

      Маша здригнулася – перед нею стояла напівгола відьма, яку вона зустріла на алеї Гімназистів.

      – Дозвольте сказати, моя Ясна Пані, – попросила вона.

      Маша швидко кивнула й потягла прохачку через готичну арку, до кам'яного й безлюдного мішка двора.

      – Кажіть. Можна в його присутності, – атестувала вона Мирослава.

      На обличчі відьми відобразився подив.

      Але його змінив страх.

      – Я всім серцем на боці Трьох! – захвилювалася дівиця. – Але ви повинні знати, вночі ті, хто проти вас, збираються на четвертій Горі.

      – Четверта Лиса Гора – це на Видубичах? – спитала студентка.

      – Так. Там, де страчували вбивць.

      Маша злегка кивнула головою.

      Четверта Лиса значилася й на картах сучасного Києва, і в романі Михайла Булгакова «Біла гвардія» – там, у романі, вибух на видубицькій Лисій Горі теж був кінцем старої й початком нової та страшної – революційної влади.

      – Отже, у нас революція, – замислено вивела Маша.

      Але і про «білий» роман Булгакова, і про страчених на Лисій Горі Ковальова знала небагато: тільки те, що вбивця Столипіна, київський юрист Дмитро Богров був повішений саме там, на Четвертій.

      – Усе дуже погано! – стрекотіла інформаторка. – їх багато. Якщо більшість київських відьом прийде опівночі на Гору, вони проведуть обряд проти вас. Складуть свою силу й передадуть Наступниці.

      – Акнір здобуде силу? – зіщулилася Маша. – Дякую… Як вас звати?

      – Алла.

      – Дякую, Алло, що попередили мене.

      Києвиця провела поглядом напівголу відьму. Інформація була, скажімо прямо, безрадісною.

СКАЧАТЬ