Канікули для Інформи. Олександр Есаулов

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ у кріслі.

      – Дронику! А коли ти?.. Я й не помітив зовсім! Знову твої фокуси! – Сергійко радісно посміхався старому другові.

      – Ні, Ваша Величносте, це ваша неуважність… Ви вже вибачте, але я все роблю згідно з наказом Великого Процесора. Спочатку огляд, а тільки потім наше вам «здрастуйте», – Дроник теж не зміг стримати радісної посмішки.

      – Дронику, ти називай мене нормально, добре? Який я тут «Ваша Величність»? Мене хлопці задражнять. Називай просто Сергійком, згода? – і простягнув руку блазневі.

      – Як накажете, Ваш…

      – Дронику!

      – Добре, добре… Але до цього треба звикнути, – і Дроник, правда з обережністю, потиснув руку, як рівному, колишньому королю Глюкландії.

      Після обміну рукостисканням Дроник попрохав:

      – Сергійку, можна мені до комп’ютера?

      Хлопець, не кажучи ані слова, поступився своїм місцем. Дроник сів за клавіатуру, швидко набрав і відправив електронного листа.

      – Тепер чекаємо.

      Обидва не відривали погляду від монітора. Через кілька хвилин екран покрився срібними брижами і з нього вилізла… голова! Сергійко придивився.

      – Отакої…

      У голови кліпнули очі.

      – Чипсете! – нарешті отямився Сергійко. – Чипсете, друзяко! Як же я радий тебе бачити!

      Чипсет був першим помічником та дворецьким Великого Процесора.

      Голова посміхнулася та спитала:

      – Дронику, як тут? – а потім привіталася: – Радий вас бачити, Ваша Величносте!

      – Усе в порядку, можна переходити, – промовив Дроник.

      – І цей туди ж… Не називай мене «Ваша Величність»! Тут я просто Сергійко!

      Очі глумливо подивилися на хлопця.

      – Не кажіть дурниць! Як це принцеса Інформа, дочка й спадкоємиця Великого Процесора, Хазяїна та Володаря Заекрання, Жорстких Дисків, Чипів і Числень, може прийти в гості до простолюдина? Ти що, не розумієш? Це неприпустиме порушення протоколу! Вчи тебе, вчи…

      Зненацька голова сіпнулася та зникла, а замість неї в моніторі з’явилася голівка дівчини з волоссям світло-золотавого кольору, що вилося великими локонами.

      – Інформо! – радісно вигукнув Сергійко.

      – Сергійку! Не слухай ти цього дурня…

      Інформа напружилася і поруч з головою просунула руку.

      – Та допоможи чи що… Теж мені, кавалер… Бачиш, дамі незручно!

      Враз почервонілий від зніяковілості, хлопець обережно взяв принцесу за долоню та потягнув на себе.

      «Яка ж вона віртуальна, якщо долонька в неї така тепла та м’яка?» – подумав Сергійко, допомагаючи принцесі переходити у фізичний світ. Інформа важко протискувалася крізь екран монітора.

      – Не міг екран ширше завести, – жартівливо дорікнула вона Сергійкові.

      Нарешті принцеса повністю опинилася СКАЧАТЬ