Антивірус. Олександр Есаулов

Чтение книги онлайн.

      – Є! Сила є! Швидше!

      Чипсет, не вірячи такому щастю, теж вскочує в гарячий салон і не встигає закрити дверцята, як курсор зривається з місця, залишаючи за собою хмару піску. У кабіну на мить падає темрява. Зовсім незрозуміло, де вони випірнуть, тільки б не в пустелі. Страшно подумати, що було б, якби він не обернувся в ту секунду, коли блимнули фари!

      Цього разу посадка була не така вдала. Курсор опинився на верхівці високого дерева і після вимикання сили став повільно падати вниз. Водій відреагував миттєво, і не встиг Чипсет відкрити рота, щоб зойкнути, як важіль переносу був включений і світло знову згасло. Втретє приземлилися на зелений луг поряд з невеличким селом. Обидва радісно зітхнули: це була не пустеля! Як добре! Що завгодно, тільки не пустеля – і їхня надія справдилася: зелений луг, прохолода трави, освіжаючий вітерець! Супер!

      – Ну і славно! – сказав Чипсет. – Хоч цього разу все нормально! Ходімо, запитаємо, куди ми потрапили.

      Перше, що вони побачили на околиці села, був колодязь. Наперегони кинулися до нього. Водій поквапом дістав цебро. По черзі пили й пили холодну, неймовірно, казково, фантастично смачну воду. Коли животи в обох здулися, немов барабани, Чипсет стягнув сорочку.

      – А ну злий… Б-р-р! Ой-ой-ой! – блаженно репетував Чипсет, здригаючись від дотику крижаної води, і відразу просив: – Ще…

      Сполоснувшись по пояс, мокрі, але задоволені, пішли до найближчого будиночка. На стукіт ніхто не відгукнувся. Те ж саме повторилося і в інших. Тільки тепер вони звернули увагу, що на вулиці нікого не видно.

      – Слухай, а село порожнє! Глюків немає, – розгублено сказав водій.

      – От тобі й маєш…

      Обійшли ще кілька будинків, але нікого не знайшли. Було схоже, що село й справді покинуте.

      – Нісенітниця виходить! – рішуче рубонув рукою повітря Чипсет. – Нас носить по Заекранню як човен без керма й вітрила: то в піщану пустелю, то в спорожніле село, а тим часом нас чекає Великий Процесор. Там зараз, мабуть, кожна секунда дорога. Треба брати ситуацію у свої руки.

      – Але як?

      – Що ти мене запитуєш? Ти водій чи я? Думай! От скажи, ми можемо самі призначити маршрут руху курсора?

      – Ні. Це може зробити тільки Великий Процесор зі свого комп’ютера у Головному палаці.

      – Правильно. А назад? Ти СКАЧАТЬ