Game over!. Олександр Есаулов

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ гравець той самий, то він цю кімнату вже знає. А ось наступну, яка на поверх нижче, – ні. Туди його треба заманювати…

      – Це там, де динозаври?

      – Ага. Але ці двері однаково треба відкрити, інакше дракон тут і залишиться. Ти відійди, га?

      – Куди ти, поранений?! Ти ж і сіпнутися не встигнеш, як він тебе підсмажить!

      Шаната силоміць запхала Рикпета в порожню кімнату й підішла до дверей, котрі треба було відчинити, аби спрацювала пастка з кошлатим драконом. Вона присіла навколішки, прикладом автомата натисла на ручку, різко пхнула двері та одночасно з цим упала вздовж стінки на підлогу, закривши голову руками.

      Шах-х-х – шугнуло полум'я, і двері неквапом зачинилися.

      – Все, зараз донизу!

      Рикпет і Шаната безшумно бігли сходами.

      – Зупинимо стрічку!

      – Тобто? Ага… – до Рикпета дійшло, що Шаната хоче підвісити програму. – Але як?

      Шаната подивилася по боках, знайшла й підтягла ближче до дверей якусь картонну коробку. Обережно подивилася в щілинку, де знаходиться кімната з драконом, ще раз поправила коробку й зняла кришечку з оптичного прицілу.

      Рикпет з цікавістю стежив за цими приготуваннями.

      – Я чогось не того…

      – Рику, треба різко відкрити двері. Відкрити повністю, щоб я змогла поцілити в замок кімнати, де сидить дракон. Другим пострілом я пораню дракона.

      – А якщо він заекранник? Ти ж розумієш…

      – Не бійся, я спробую тільки подряпати його. Але після другого пострілу двері негайно зачиняй. Якщо полум'я велике, то може й самим перепасти.

      Уклавши на коробку автомат, Шаната ретельно прицілилася.

      – Давай!

      Рикпет широко відчинив двері. Йому здалося, що перший постріл пролунав, ще коли двері відчинялися. Динозаври вмить повернули голови. Зі світлого квадрата дверного отвору висунулася волохата голова дракона – немовби аж із переляканими очима. Не встигло чудовисько облити динозаврів рікою вогню, як пролунав другий постріл, який зробив у драконячому вусі маленьку дірочку. І програма зависла! Усе було, як минулого разу, тільки дракон із громовим «няв!» кинувся під диван, який стояв біля далекої стіни. Диван, звісно, розлетівся на шматки, а дракон, забившись у куток кімнати, жалібно нявкав. Рикпет підійшов до нього й ласкаво почухав за вухом.

      – То ти все-таки заекранник! Хто ж ти?

      Дракон задоволено муркотів. Зовсім не важко було здогадатися, що це кіт! Інше питання, як він опинився в Заекранні?

      – Бачиш? – Рикпет повернувся до Шанати. Програма вже перезапустилася. Вони стояли на сходовому майданчику, прохолодному й темному. Дівчинка напружено застигла поруч із коробкою, яку використовувала як підставку при стрільбі.

      «Вона все згадала! – здогадався Рикпет. – Вийшло! Вона все згадала!»

      – Я не Шаната! – були перші слова дівчинки. – Я Наташа!

      Обличчя її болісно спотворилося. Рикпет зрозумів, що електричний батіг прогулявся по її плечах.

      – Я СКАЧАТЬ