Game over!. Олександр Есаулов

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ вирішив не підкоритися силі, поставив ноги разом, відмовляючись іти у вказаному напрямку. Покарання не змусило себе чекати: спочатку невідомо від кого він одержав доброго потиличника, потім стусана нижче спини, й, зрештою, щось гостро стьобнуло його по плечах. Якщо потиличник і стусан були швидше образливими, то по плечах ударило дуже боляче.

      – Ой! – вигукнув Рикпет, потираючи вдарене місце. – Боляче ж!

      – А ти не пручайся, глюк нещасний! – пролунав голос. – Іди, куди велено, чи ще раз одержати захотів?

      – Ти хто? – запитав приголомшений Петрик. Він навіть оглянувся, але нікого не побачив.

      – Я Голос, слуга Гіреї. Після пані я тут головний, від мене, як щось не так, і батогом одержати будеш. Зрозумів?

      Бути синім воїном, виявляється, не так уже й приємно. Але робити було нічого. Опустивши голову, Рикпет побрів до входу в палац.

      Величезні, товсті й високі розкриті навстіж ворота були зроблені з темно-синього дерева. Дверний отвір розділений на дві половини. Над однією висіла табличка «Input», над другою – «Output». Ці два англійські слова Рикпет знав. Вони означали «Вхід» і «Вихід». Потік синіх воїнів рухався в обидва боки. Він вирішив зайти до будинку під табличкою «Вихід». Просто тому, що так було ближче, але відразу одержав потиличника. Знаючи, чим це може закінчитися, Рикпет підкорився і зайшов до палацу, як усі. Усередині палац здався йому навіть більшим, ніж зовні. Неймовірної висоти стеля, а кінця коридору він так і не побачив – такий він був довгий. Коридором рухалося кілька доріжок. Крайні рухалися назустріч одна одній зі швидкістю пішохода, наступні – зі швидкістю бігуна, треті – ще швидше. Центральні стрічки мчали так швидко, що Рикпет не міг роздивитися на тих стрічках воїнів. Він обережно став на крайню стрічку, потім на другу й нарешті переступив на центральну. Від швидкості захопило дух. За кілька хвилин Рикпет відчув легке підштовхування. Цього разу він послухався, обережно перейшов зі стрічки на стрічку й опинився біля високих синіх дверей, на яких висіла табличка «ТІ 107».

      – Запам'ятав, біте? Це твоя кімната. Ти маєш бути або тут, або на завданні, – мовив Голос.

      – А чому «біт»? – запитав Рикпет.

      – Бо наймолодший воїн зветься «бітом». Вісім бітів підкоряються байту. Тисяча двадцять чотири байти – це кіла, яка підкоряється кілобайту. Потім ще є мега, гіга й тера. Усі вони підкоряються своїм байтам. Це величезна кількість солдатів. Стільки, скільки ніколи не переб'ють дурні гравці, які намагаються перемогти нашу володарку Гірею.

      – І ці всі солдати такі, як я? З іншого боку екрана?

      Після цього запитання Рикпет одержав удар батогом.

      – Марш у казарму! Слухай Силу, корися їй і не став дурних запитань. Слава синього воїна – у слухняності Силі, а Сила – це і є наша володарка Гірея! Втямив чи повторити?

      Це було сказано з явною погрозою. Рикпет вирішив не ризикувати й мовчки кивнув головою.

      – Отож, – пробурчав СКАЧАТЬ