Георгій Нарбут. Олена Нагорна

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ лист Нарбута, де він невпевнено радився зі мною, поступати йому чи ні в школу, врешті-решт він поступив, але пробув там недовго. Я зовсім не пам’ятаю його малюнків, залишилося тільки враження, що він дуже старався і нічого «не виходило». Це характерно для нього: чудовий рисувальник і винахідливий художник – він “не вмів” малювати з натури» – згадує старання молодого Нарбута Мстислав Добужинский.

      Саме Добужинський, який сам з дитинства займався графікою, порадив Нарбуту поступати до студії Симона Холлоші у Мюнхені, куди Нарбут поїхав для свого подальшого професійного удосконалення.

      «На початку 1910 року він вирішив їхати до Мюнхена. Що його потягнуло саме туди, мені не ясно, може бути, саме той же культ Дюрера і німецьких старих майстрів гравюри. З Мюнхена він питав моєї поради, куди поступити. Я йому порадив школу Холлоші, в якого і сам навчався за десять років до цього і до якого зберіг назавжди подяку, як до надзвичайно талановитого і розумного керівника. Він так і вчинив і, мабуть, був задоволений, але знову ж таки я не знаю його тамтешніх шкільних робіт. Я думаю, Мюнхен був для нього, головним чином, важливий в сенсі знайомства з музеями і взагалі з мистецьким життям» – веде далі розповідь Добужинський.

      У Німеччині в цей час мистецтво графіки досягло певного розквіту. У галузі книжкового оформлення там працювало багато художників, видавалося чимало художніх журналів. На високому рівні була й друкарська справа. Мюнхен тоді вважався одним із центрів художнього життя Європи. Тут Нарбут познайомився з видатним німецьким графіком Юліусом Діцем. Він відвідував музеї, де побачив оригінальні роботи Альбрехта Дюрера – класика світової графіки. Тут його дедалі більш захоплюють стиль ампір, геральдика та українська старовина, що пізніше проявилися в художніх особливостях, формуванні власних поглядів на творчий метод у графіці.

      Заняття у школі професора Холлоші починалися о 9 годині ранку й закінчувалися о 8 вечора з перервами. Невелика майстерня розміщувалася в мансарді. Тут займалося близько шістдесяти художників різних країн. Панівною мовою була німецька. Холлоші, пристрасний любитель музики, часто в перервах між заняттями грав на флейті або віолончелі. Малювали на заняттях голову натурника й оголену модель. Холлоші ставив відразу живу натуру. Однак, попри цікаві заняття, насичене культурне життя, зокрема, мистецьке, настрій у завжди охочого до жартів Нарбута був аж ніяк не веселий. Навколо багато цікавого, але чужого.

      «На час його перебування в Мюнхені стався один випадок, який показав його гарячність, трохи наївну чесність і товариське почуття, про що буде незайве, мені здається, згадати, – розповідає про чесноти Нарбута Мстислав Добужинський. – В Simplizissimus’e з’явився малюнок одного дуже відомого німецького художника, який на диво близько повторює один малюнок, надрукований в “Жупелі” (мені досі незрозумілий цей казус)». Йдеться про сатиричний Пітерський журнал «Жупель», що видавався товариством Р. Голик і А. Волберг в 1905–1906 роках. Всього вийшло три СКАЧАТЬ