Георгій Нарбут. Олена Нагорна

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ про початок свого студентського життя в Петербурзі Нарбут. До літературного «Гуртка молодих» увійшов і брат Георгія – Володимир Нарбут.

      Саме тоді Георгій Нарбут познайомився з видатним російським графіком Іваном Яковичем Білібіним, чиїми творами він так захоплювався у Глухові. Відбулося воно по-юнацьки легко: в один з вечорів Єгор зібрав свої роботи й пішов до майстра, щоб попросити його оцінити їх. Художник спочатку кепкував з Нарбута, критикував окремі деталі в його роботах, але потім щось у них роздивився, навіть захопився деякими, щось порадив, а дізнавшись про скрутне становище студента в Пітері – запропонував оселитися в його квартирі за невелику плату (погодивши перед тим це питання зі своєю першою дружиною – художницею Марією Чемберс). Зрозуміло, молодий графік погодився.

      «В один із вечорів, які в туманному Петербурзі восени так рано починаються, – згадував Нарбут, – я з душевним трепетом і тривогою пішов до майстра (І. Я. Білібін) з метою поговорити з ним і показати йому для критики свої роботи. Він прийняв мене спочатку не без глузування, запитавши, чи не з першого слова – “Ви малорос?”, але потім ми якось розговорилися, він подивився мої малюнки, давав деякі поради». З того часу Нарбут оселився у Білібіна, відвідував його заняття, а також ще одного видатного художника та графіка Мстислава Добужинського – свого майбутнього друга.

      «Тоді майбутній мій милий друг Георгій Іванович був сором’язливим і незграбним юнаком, добродушно віджартовувався від кумедних причіпок Білібіна, який грав роль суворого ментора і, здається, почав з того, що по першому випадку вилаяв його за старанне йому наслідування. Незважаючи на напівжартівливі відносини, безсумнівно, під впливом Білібіна Нарбут став вивчати “першоджерела”. Здається, Білібін вселив йому серйозний інтерес до Дюрера і майстрів дерев’яної гравюри, і відомий період у творчості Нарбута відбив його захоплення малими майстрами й середньовіччям, що почався, мабуть, уже тут» – так згадуватиме ті події Добужинський.

      З часом Нарбут став бувати у багатьох з його друзів. Зрозуміло, що ці знайомства збагачували юного митця новим досвідом, він багато чого навчився у своїх учителів. Спілкування з Олександром Бенуа, вивчення його колекцій були для Георгія найкращою школою. А робота поруч з Білібіним давала змогу пізнавати таємниці майстерності у найдрібніших деталях.

      Залишилися спогади Нарбута про те, як вони взаємодіяли: «Життя моє у Білібіна мені дуже подобалося й принесло величезну користь. Не бувши його учнем, я фактично в нього навчався. Коли він працював у себе в майстерні, то майже завжди кликав і мене «за компанію» за свій стіл малювати (коли Нарбут стане ректором Української Академії мистецтв, то також кликатиме своїх учнів працювати за одним столом). Він же дістав мені й заробіток: за його протекцією видавець газети «Рускоє Читання» купив у мене для видання ілюстрації (зроблені ще в Глухові) до казок «Снігуронька» і «Горшеня», а потім замовив мені кілька графічних СКАЧАТЬ