Обліковець. Марина Троян

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ не мало сенсу. А тим більше лаяти. А тим більше вітати.

      – Шраме, піди ще десь погуляй! – гукнула Серафима, почувши човгання в сінях. – Мені треба трохи повозитися з Лейлою.

      Човгання припинилося, але за мить у сінях знову зашурхотіло.

      – Шраме, я ж наче чітко сказала! – невдоволено гукнула Серафима, що не звикла до непослуху. – Тієї пляшки, що ти стягнув зі столу, тобі на годину вистачить! Геть звідси!

      – Вибачте, – почувся тремтячий голосок. – Шрама тут нема, тільки я.

      Як мишка, увійшла, як мишка, причаїлася в кутку.

      – Я прийшла до Лейли, – пояснила Міла з-за широкого шарфа, за яким іще ховала рота від морозу. А може, від переляку.

      Серафима здивовано оглянула це миршаве створіння, яке тулилося зараз до одвірка її кухні, зовсім не схоже на Шрамових друзяк, які тут бувають.

      – Гулянка закінчилася! – строгим голосом повідомила вона. – Лейла хвора і вже не може приймати гостей.

      – Я не на гулянку! – поспішило виправдатися створіння. – Я хотіла… ви знаєте, Лейла вчора прийняла пологи в моєї сестри, Полі Зайченко, і я хотіла… їй подякувати…

      – Он як! – підняла брови Серафима, відвернулася від плити і встромила очі в гостю. – Про це мені Лейла ще не встигла розповісти. Якщо я не помиляюся, Поля мала народити через два тижні?

      – Усе почалося так неждано, ще й ця погода… – затараторила Міла, ніби боячись, що сміливості в неї вистачить тільки на цей видих. – Ми всі так перелякалися, і якби не Лейла, то я не знаю…

      – І як дитина? – перебила її Серафима.

      – О, тепер усе добре! – заговорила Міла радісніше і від того трохи сміливіше. – Вона йшла ніжками вперед, ледь не задушилася пуповиною, але завдяки Лейлі вони обидві живі-здорові, і через кілька днів їх відпустять із лікарні.

      – Дівчинка? – Очевидно, Серафима не любила багатослівного пустодзвону.

      – Софією назвали! – підтвердила Міла. – А що з Лейлою? – похопилася вона.

      – Горить. Певно, застудилася. Тобі до неї краще не пхатися, у тебе ж тепер дитина в домі.

      – От лихо, це все через нас! – Міла знову втиснулася в одвірок. – Учора таке мело…

      Серафима тільки скоса глянула на малу й відвернулася до свого зілля.

      – Може, треба якісь ліки привезти? – запитала Міла. – Я осьо їхатиму до міста відвезти передачу сестрі, можу зайти в аптеку…

      – Дякую, у мене тут достатньо трав.

      – Ну, тоді я потім якось іще зайду. – Міла нахилила голову й рушила до виходу.

      – Хоча зачекай! – гукнула її Серафима, щось надумавши. – Можеш купити оце? – Вона черкнула кілька слів і простягла Мілі папірець.

      – Звичайно! – вхопила його Міла і вже бадьоріше вискочила з дверей.

      Серафима підійшла до сплячої доньки й легенько погладила її по голові.

      – І що ж ми будемо з цим робити? – СКАЧАТЬ