Зозулята зими. Дара Корній
Чтение книги онлайн.
Читать онлайн книгу Зозулята зими - Дара Корній страница 3
Название: Зозулята зими
Автор: Дара Корній
Жанр: Современная зарубежная литература
isbn: 978-966-14-6996-8
isbn:
Мала провадить:
– …і матуся на небі тішиться, що мені добре. Мама Таня теж завжди називає мене Вірусею, а більше ніхто так не називає… – губи малої здригаються, але лише на мить. Вона підносить руку у пухнастій червоній рукавичці із вишитою білою сніжинкою і невміло робить вигляд, що просто поправляє неслухняне волосся.
Про що тільки думає ота фарбована журналістка-дурепа?! Ото вже…! Чи вона хоче зіпсувати усім глядачам новорічний настрій? Але Віруся ще не закінчила:
– Я дуже люблю Різдво, бо тоді янголи ходять землею і збуваються усі-усі бажання. Хай і ваші бажання збудуться!
Завіса.
Спектакль закінчився. Чому не чути овацій?
Доволі ж вдало завершено виставу, попри несподівану імпровізацію.
Ось тільки для повної гармонії варто послати кудись подалі неприємне передчуття.
Можливо, то останні події в місті так на мене вплинули. Купа наче випадкових та непередбачуваних смертей, нещасних випадків… І серед конкурентів, і поміж друзів шефа. Ех, стаю параноїком, хоча слиньком себе ніколи не вважав. Жену від себе подалі темні думки. Але як не випускай з хати дим через віконце і двері, коли чадить камін, поки не буде тяги в димарі – не попустить…
Після акції картина здається ідилічною. Шеф у машині задумливо розглядає пластилінову криволапу білочку, яка тримає в лапах велику білу квітку. І… О, диво! Шеф раптом усміхається кутиком тонких вуст:
– Олежику, черкни, друже, там собі десь дані цієї Вірусі. Раптом знадобиться комашня для реклами чи для іміджевого заходу. Ну, тобто можна використати. Далеко дівка піде! Хм, може, ще й артисткою стане. Бачив, якими переляканими очима на неї матуся-кв оку ся дивилася? Чиста імпровізація з боку дрібноти. Хе, а імідж-відділ не дарма хліб їсть, – «пан Мстислав» (для «своїх», звісно, та й то не для всіх) задоволено хмикає.
Потім усе ж стискує долоню. Як завжди – жорстко, без натяку на сумніви. Сентименти, то для хлюпиків.
Водій Дмитро кидає швидкий огудний погляд у дзеркало заднього виду. Ох-ох, які ніжності! Чи хлопець справді думав, що шеф повезе отакий простяцький пластиліновий «гостинець» своїй спадкоємиці? Та в ігровій кімнаті доньки шефа вже скоро ступити ніде буде – стільки там найвигадливіших іграшок. Куди там оцьому пластиліновому одороблу!?
Ху! Чого це я причепився до новенького? Може, тому, що й мені раптом здалося, ніби побачив в прогнозованій реакції шефа щось уже зовсім гидке. Холера! Непрофесійна реакція, одначе.
– Б… – Від поблажливого настрою шефа й сліду не залишилося.
Він аж підстрибнув від несподіванки. Хто знає, навіщо було вставляти в пластилінову фігурку шматок дроту? А мо’, то вчителька в школі проінструктувала (типу – надійніше буде, як каркас, чи що), коли малі готували на уроці трудового навчання подарунки рідним.
Крапля СКАЧАТЬ