Зозулята зими. Дара Корній

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ жіночими сльозами.

      У передпокої з’являється, завчено посміхаючись, гарненька медсестра у коротенькому блакитному халатику. Лікарня ж бо приватна і головлікар робить усе, аби його заклад – борони Боже! – хоч у дрібницях не нагадував державну клініку.

      Іренея на мить перестає рюмсати, кидає швидкий погляд на ноги дівчиська. Потім похоплюється, що зараз її чоловік не в тому стані, аби спокуситися на найсуперовіші жіночі принади. І – це просто неймовірно – червоніє від сорому: Мстиславу погано, а вона тут про дурниці думає.

* * *

      Можу передбачити, що буде далі: «Вибачте, лікарю. Терміновий виклик. Щойно привезли пацієнта. Й прохали Вас на хвилинку…» – «Шановна Іренеє Гнатівно, перепрошую, але… буквально чверть години. Добренько? Маринка запропонує Вам чаю і дуже Вас прошу, ковтніть пігулочку, маленьку таку. Навіть для такої сильної жінки, як Ви, такі випробування надмірні. Тоді Ви краще зможете оцінити ситуацію…».

      Іренея Гнатівна лишень мить вагається, але потім вирішує, що зможе відігратися на Маринці, поки та готуватиме чайок, та й що зробить ота єдина пігулочка… Одним словом, дозволяє себе вмовити.

      Оп-па, схоже мені час перекваліфіковуватися. Як втрачу роботу, зможу заробити на кусень хліба пророцтвами. Усе відбувається точно за передбаченим сценарієм.

      От тільки в останню мить втручаюсь я:

      – Іренеє Гнатівно, перепрошую, щодо квитків для Ірини Мстиславівни та її няні. Може, спробувати замінити їх на більш ранні? То я сконтактуюся із туроператором? – «поки мене ще не звільнили», – додаю подумки. Хоч не цій ляльці вирішувати такі питання.

      – І кому тут потрібна ця мала негідниця?! – випалює жінка, невдоволено скривившись, наче щойно їла лимон.

      М-да, різко, типу люблячи, але зате чесно… От чому де які люди вважають відвертість чеснотою, га?

      – Ну-у, розумієте, Мстислав Маврикійович буде радий бачити свою єдину спадкоємицю поруч, коли йому стане легше.

      Дрібнувата помста, згоден. І справа навіть не в цій стерві. Теж мені, секрет полішинеля! Всі знають, як вона насправді ставиться до пасербиці! Просто після такої безсонної ночі мене поперло на емоції. Звісно, на найдурніші. Скажімо, на мить стало шкода дев’ятирічну дівчинку, зодягнену в фірмове шмаття від відомих дизайнерів, яка ніколи не чула відмови на сакраментальне: «Хочу!».

      Може, тому, що згадав, як улітку приїхав повідомити їй, що батько оплатив ще одну зміну у престижному дитячому таборі. На мить губи Іринки здригнулися, але відразу те комаша гордо задерло голову.

      – От бачите, – незалежно звернулася вона до своїх подруг: – Мій татко багатший за ваших, бо зміг дозволити собі заплатити ще за одну зміну в цьому таборі! А вашим батькам слабó.

      Здається, тоді якась дурепа малолітня навіть вмовила батьків, аби її не забирали з табору ще місяць, щоб не виявитися гіршою за закляту колежанку…

      Та справа не в цьому. Я ж добре бачив, що на очах малої блищать СКАЧАТЬ