Бен-Ґуріон. Держава за будь-яку ціну. Том Сегев

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ type="note">[375] Їхні покровителі розглядали Бен-Цві як старшого з них двох. Спочатку життя в орендованій на двох кімнаті у Брукліні було досить скрутним: Бен-Цві давав уроки, Бен-Ґуріон писав статті. Іноді їх підтримувала і Партія.

      «По’алей Ціон» в Америці був створений як осередок партії Російської імперії. Активісти, майже всі іммігранти, серед яких дехто з родичів Бен-Ґуріона, привезли із собою як платформу партії, так й ідеологічні розбіжності, що непокоїли їх у Старому світі, з усіма інтригами, змовами та суперництвом. Існували відділення в кількох американських містах, але нараховували вони лише близько трьох тисяч членів та прихильників, що становили десь половину представників сіоністського робітничого руху в США. Рух випускав у Нью-Йорку газету їдишем, «Дер Їдишер Кемпфер», накладом у шість тисяч екземплярів.[376]

      Бен-Ґуріон знав деяких американських прихильників сіонізму ще до свого приїзду, і вони всі також про нього чули. Нахман Сиркін, визнаний інтелектуальний лідер партії в Америці, розповів, як кілька років тому намагався викупити Палестину у турецького султана. Він запропонував заручитися десятками тисяч молодих людей у русі «Ге-Халуц» («Піонер»), члени якого були зобов’язані розселитися у Палестині та займатися фермерством. Пінхас Рутенберг, російський революціонер і терорист, ознайомив Бен-Ґуріона з планом створення єврейської армії, яка мала відвоювати Палестину.[377]

* * *

      Ті євреї, яких Бен-Ґуріон спочатку зустрічав в Америці, здебільшого здавалися йому жалюгідними. Він ледве впізнав свого двоюрідного брата. «Обличчя стало змученим, постава зігнулася – він дуже постарів», – зазначив Давид, додавши, що діти його двоюрідного брата розмовляли англійською та їдиш знали лише трохи.[378] Один із братів Рахель Бейт Халахмі представив його в Асоціації молодих вихідців із Плоньська в Америці. Бен-Ґуріон визнав тих людей неприємними. «Духовно порожні, не містили в собі нічого та ні до чого не прагнули», – написав він у своєму щоденнику.[379]

      Шмуеля Фукса серед них не було – тоді його не було й у місті. Бен-Ґуріон зустрів свою дівчину, яка була бундисткою. Минуло кілька тижнів, але Фукс так і не повернувся. У неділю, 7 липня 1915 року, Бен-Ґуріон написав про це у щоденнику: «Сьогодні у «По’алей Ціон» пікнік. Ось звідки я чув, що Ш. Фукс приїде. Ми не бачились дванадцять років… завтра я маю їхати». Наступного дня Бен-Ґуріон вирушив із місією до партійного відділення Рочестеру в Нью-Йорку. Це була перша зупинка лекційного туру, який охопив і кілька інших міст. Його щоденник розповідає: «Я розраховував виїхати звідси о такій-то годині, але спізнився на поїзд усього на кілька хвилин, втративши цілий день, тепер дістануся Рочестеру лише об одинадцятій ночі». Про Фукса не було жодного слова. Може, він був на пікніку, а може й ні. Можливо, Фукс був там, а Бен-Ґуріона не було; може, таки не з’явився. Або, можливо, вони обидва прийшли та побачились, і Бен-Ґуріон вирішив не оприлюднювати СКАЧАТЬ