Іван Мазепа – людина, політик, легенда. Денис Журавльов

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ і Головкіним. Ми вже говорили про особливий талант гетьмана привертати до себе зовсім різних людей (або, як пише загалом неприхильний до героя своєї монографії М. Костомаров, «умение влезать всем в душу»). Це вміння не раз допомагало гетьманові, зокрема і в спілкуванні з російською політичною елітою.

      Перший візит козацького гетьмана до Москви (серпень-вересень 1689 року, з великим супроводом у триста чоловік), що мав на меті засвідчити пошану царівні-регентці Софії та князю Василю Голіцину, давньому знайомому гетьмана і фактичному правителю Росії, відбувся за вкрай несприятливих умов (державний переворот у Москві, заслання Софії до монастиря, Голіцина – до Сибіру і перемога прибічників молодого царя Петра I). Однак цей візит із потенційної катастрофи для Мазепи (якого європейська преса вже поспішила оголосити «заарештованим» чи навіть «страченим разом із Голіциним та Софією» – «Gazette de France» від 1 листопада 1689 року) перетворився на його тріумф. І справа тут не тільки в умінні Мазепи красно говорити. Просто протягом 1686–1687 років його відносини з правлячим у Москві кланом Милославських (родичів першої дружини померлого царя Олексія Михайловича, до якого примикав і Голіцин як фаворит царівни Софії) почали швидко псуватися. Новий український гетьман, на котрого Голіцин та Милославські розраховували як на слухняне знаряддя в їхніх руках та планах наступу на українську автономію і антитурецької політики Священної Ліги, виявився надто розумним і стійким у відстоюванні своїх інтересів – так, він не погоджувався з планом Другого Кримського походу, пропонуючи натомість взяття турецьких фортець у пониззі Дніпра, а в ході походу, можливо, на думку Т. Таїрової-Яковлевої, й таємно інформував ворогуючий з Милославськими боярський клан Наришкіних (з нього походила друга дружина царя Олексія, мати єдинокровного брата Софії, Петра I, Наталя Кирилівна) про відверто невдалий для росіян та козаків перебіг походу. Тому в Москві на Мазепу цілком можливо чекала пастка, поставлена його колишнім «благодійником» Голіциним – і перехід гетьмана на бік Наришкіних після майже місяця вичікування і запевнень Софії в своїй лояльності був цілком логічним кроком. Саме всебічна підтримка Мазепи та його найманих та городових військ додала Петрові, його матері та реальному голові клану – царському дядькові Льву Наришкіну – впевненості у вирішальні дні протистояння з Софією (кінець серпня – початок вересня 1689 року).

      Лев Наришкін

      Зрештою, успішна вереснева аудієнція Мазепи у Петра в Троїцькому монастирі, обмін дарами поклали початок багаторічним приязним відносинам царя і гетьмана. У зв’язку з цим зазначимо: вплив гетьмана на царя був максимальним саме в 1689–1700 роках, коли освічений, з чималим політичним досвідом гетьман мав справу з молодим, без досвіду, царем, який конче потребував вірних і проникливих порадників (серед них на цьому етапі важливу роль відігравали гетьман Мазепа та відомий шотландець на російській службі генерал Патрік Гордон). Ставлення молодого Петра I до Мазепи зрозуміле, але ось відношення СКАЧАТЬ